Тетяна сьогодні не поспішала вставати. Сьогодні у неї вихідний, можна і повалятися.

Діти роз’їхалися Яна, молодша з бабусею у Львів поїхала, там свекрухи подруги юності та студентського безтурботного життя залишилися.

Ось їздять у гості один до одного, скоріше більше за звичкою, чим через потребу. Взяла з собою Яну.

Вона завжди її раніше брала з собою.

Яна той Львів вже вздовж і впоперек вивчила, збирається після школи вступати тільки туди.

Старший син Віктор, поїхав працбвати закордон, вивчився на програміста, все життя мріяв стати програмістом, з дитинства, мрія у хлопця збулася.

Вітя був студентською дитиною, але нічого, вони впоралися, це ось з Яною бабуся вже на повну силу допомагала.

Життя у подружжя було тихим і спокійним налагоджений побут, вже цілком дорослі діти.

Будинок, робота, двічі на рік відпустка, все як у всіх. Тетяна лежала і насолоджувалась заслуженим вихідним, вона здала звіт, точно знала, що там не причепитися і шеф дав вихідний за те, що переробляла вечорами цілий місяць.

Таня ніжилась у ліжку, коли продзвенів телефон, ну звичайно коханий чоловік.

-Алло… Я може сплюююю, – примхливим тоном сказала Таня, – у мене, між іншим, вихідний.

-Вибач, Таня, – сміється Сашко, будь добра подивися на моєму комп’ютеру на робочому столі папка, там важливі документи, скинь через пошту мені на робочу добре?

-А я маю вибір? – усміхнулася Таня.

-Ні, вибору у вас дівчино немає, – усміхнувся Сашко.

-Є. Вибір є завжди, – вже вставши з ліжка і підходячи до столу каже Тетяна, – так, зараз я всі твої секретики дізнаюся, ага. Зараз…

-Та дивись, мені приховувати нічого, – сміється Сашко.

Відправивши чоловікові повідомлення, вже збираючись закривати ноутбук, Таня кинула погляд на повідомлення, яке прийшло в останні секунди буквально.

Жінка зачепилась поглядом, що лист від юристів. Натиснула … Навіщо так зробила? Вона гадки не має, ніколи не стежила за чоловіком, не перевіряла його телефон і пошту, а тут…

У листі говорилося, що оскільки Олександр Ігорович не відповів на два попередні листи, не з’явився сам особисто, не направив завірений нотаріусом лист і не надав людину, яка б представила його Олександра Ігоровича інтереси в суді, з приводу неповнолітнього, Сергія Олександровича Бондаренка. ..

Що за… Таня читає і читає і ніяк не може зрозуміти …

Весь день вона провела як у тумані, увечері з чоловіком відбулася важка розмова.

Спочатку Сашко почав обурюватися, як так Таня могла таке на нього подумати, якусь нісенітницю.

Потім начебто згадав що це його однофамілець, там переплутали адреси, потім ще щось…

У результаті зізнався, що сім років тому, коли був у тримісячному відрядженні познайомився з жінкою, вона працювала з ним на об’єкті, нічого серйозного, так, інтрижка.

Ніколи не зраджував і не вважає це зрадою.

Вона написала зовсім недавно, що занедужала серйозно. Хлопчик залишається з бабусею.

Мабуть старенька не впоралася…

-Ти знав, що в тебе є син? – вигукнула Тетяна.

Сашко зам’явся.

-Знав? – повторила дружина.

-Так. Знав. Але дитина не винна, але … ти не подумай, я не бачився з ним, я тільки гроші, іноді … я …

-Сашко, що ти збираєшся робити?

-Нічого, – подивився на дружину чоловік.

– А що я маю робити?

-Нічого? Нічого? Там дитина, Сашко, твоя дитина…

Для себе Таня все вже вирішила, як би гірко їй не було, пробачити зраду вона не змогла.

-Таня … я не люблю і не любив цю жінку, вона мені чужа, я не хотів і не чекав на цю дитину вона мені повідомила, коли Сергійку було три роки, вона хотіла народити для себе, я ні до чого…

-Серйозно? Ти ні до чого? Вона все сама? А дитина до чого?

Сашко, йди… Будь ласка… Давай завтра вирішимо, що робити з квартирою, дачею, завтра, добре…

А зараз піди… Мало того, що ти зрадник, ще й негідник, ти визнав дитину, а тепер у кущі, так? Не любив, не чекав? І в тебе совісті вистачить за стіл сідати знаючи, що твій син десь у дитячому будинку…Йди…

-Куди мені йти, Таня?

-Добре, давай я піду, я не можу тебе бачити …

-Добре я поїду на дачу, – з викликом сказав Сашко. Таня промовчала на це.

Вранці зателефонувала свекруха.

-Ти що? Чому Сашка виставила?

-І вам доброго ранку.

-Що ти робиш Тетяна!

-Я? Я нічого.

-Мені Сашко все розповів, ти навіщо рушиш родину?

-Серйозно? Я рушу? Я нагуляла дитину на стороні, залишила її і тепер дивлюся байдуже на те, як її забирають у дитбудинок, і ховаюся?

-Та що ти таке кажеш Тетяна! Це ця жінка у всьому винна.

-Це ви що таке кажете? Це ваш онук. А ваш син негідник.

-Тетяно, – тихим голосом каже свекруха, – Тетяно, ти поставила Сашка в погане становище! У нього немає вибору.

-Що ви таке кажете? Я поставила Сашка в якесь становище? Все я не хочу це обговорювати.

Свекруха з Яною приїхали через три дні, свекруха, як і Сашко, намагалася поговорити з Тетяною, вона не хотіла їх бачити та чути.

-Таню, ти рушиш наші добрі стосунки з тобою, що ти робиш? Давайте все обговоримо, ми всі дорослі люди, забудемо це як поганий сон і заживемо як раніше…

-Ви серйозно? Я могла б пробачити цю безглузду зраду, але підлості вибачити не можу.

-Та зрозумій ти, Таня! Він не хотів цієї дитини, він не любить її, не знає, навіщо ти про це думаєш! Тобі треба думати, як зберегти сім’ю, а не переживати про якогось там хлопчика…

-Цей якийсь, як ви кажете, хлопчик, ваш онук і син вашого сина, і мені соромно, що я якимось боком причетна до вашої родини. До вашої поганої родини… Дайте мені спокій.

Сашко пішов, залишивши квартиру Тетяні та дітям, дачу та машину він узяв собі.

Не треба думати, що Таня так легко відійшла від цієї ситуації. Вона переживала, важко переживала…

Яна теж притихла, вона бачилася з батьком, Таня знала, що і останнім часом вона часто бігала до бабусі.

Віктор почав частіше дзвонити, Таня розуміла, що і він в курсі, через що розлучилися мама з татом.

-Мамо, – Яна виглядала винною, – мамо, можна я у бабусі переночую?

-Завтра до школи.

-Я знаю, мамо, розумієш… бабусі зле стало, її швидка забрала, – Яна запнулася, – тато у відрядженні, мамо…

-Не зрозуміла, ти що вирішила без батька і бабусі влаштувати вечірку в квартирі бабусі?

Яна не витримала.

-Як ти можеш так думати, мамо? – Дівчинка дивилася на неї зі сльозами на очах, – Мені потрібно поїхати до бабусі і залишитися там на ніч.

-Ні я сказала.

-А я сказала піду, – вигукнула дівчинка.

-Роби що хочеш, – Таня махнула рукою. Весь вечір Таня доробляла роботу, потім зовсім засумувала, згадала що бабуся дітей занедужала.

Вона зателефонувала колишній свекрусі, з якою не спілкувалися довгий час.

-Здрастуй, Таню, – зраділа та, і заплакала, Тетяна теж розплакалася.

-Пробач ти мене, Таню, пробач… Наговорила купу всього, дня не було щоб не плакала.

-Та годі вам. Я приїду завтра…

-Ох, моя мила .. Свекруха довго про щось говорила, а Таня слухала.

-Яно, Алло, – Таня подзвонила до доньки.

-Так, мамо, – у трубці чувся чийсь зовсім дитячий голос.

-Приїжджай…те додому… я млинці спекла, – сказала Таня.

-Ми миттю, мамо, ми зараз. Ура Сергійки, – дівчинка навіть не відключила телефон, – збирайся швидше, нас мама додому кличе…

-Мама …- Таня почула тоненький дитячий голосок, – твоя мама?

-Наша мама Сергійку, вона знаєш яка, уууу, вона з будь-якої ситуації вихід знаходить, вона така!

Таня більше не слухала, відключила телефон і нервово почала ходити по кімнаті.

Маленький хлопчик, ніби Вітя в дитинстві, зайшов у будинок.

-Привіт…Сергійко…Тетяна присіла біля хлопчика, він не відходив від сестрички

-Привіт… мамо.., – тихо сказав він.

Таня обняла його і поцілувала у щічку.

-Синку…

-Мамо…матуся …

Він одразу взяв слухавку, наче чекав.

-Так, Таня.

-Сергійко у мене…

-Дякую, люба, я.

-Сашко, я зробила свій вибір… приїжджай додому …

Вона чула, що чоловік схлипує.

-Таня …

-Додому, Сашко і обіцяй більше ніяких відряджень, так спокійніше.

-Так я, так-так, звичайно, Таня.

«Не розумна ти Таня, – каже Люда, подруга, – навіщо він тобі здався, зрадник, та ще й з чужою дитиною». Ну ти реальна свята…

-А він не зрадник Люда, відчуттів йому захотілося нових, відчув і заспокоївся, і забув … А воно ось як обернулося, зрадники Люда, вони не такі, а мій Сашко оступився просто.

І дитина не чужа, ну яка вона чужа, вона чотирьом людям з нашої родини рідна. По суті, розібратися – посміхнулася Таня, – це я чужа.

Сашкові він син, Віті з Яною брат, свекрусі онук, я виходжу чужа, Люда…

-Ну точно свята, – усміхнулася Люда.

А на майданчику грали діти і вихвалялися своїми батьками, так Сергійко всіх перехвалився, яка в нього мама і добра, і розумна, і красива, і весела, і сама сама.

І всі діти захотіли познайомитися зі мамою Сергійка, самою – самою на світі.

Як добре, що я тоді зробила свій вибір, і Яна зробила, і Сашко, і всі ми…

Вибір, він завжди є, – думає щаслива Тетяна.