У 33 роки я жила з батьками, не маючи нагоди швидко накопичити на власне житло.

Через десятиліття я нарешті купила простору трикімнатну квартиру в кредuт завдяки завзятій праці та відкриттю свого бізнесу.

Я вже збиралася заїхати до квартири після ремонту, коли зрозуміла, що зникли ключі від квартири.

Раніше вони лежали на столі в моїй кімнаті, а тепер зникли. “Це ви взяли ключі від моєї квартири?”, – Запитала я маму. “Так, я віддала їх твоєму брату.

Його сім’ї потрібно

було житло після того, як їх виселили за борги”, – відповіла вона. Переїзд їхньої родини з п’яти осіб у мою квартиру означав, що у моїй власній квартирі не було місця для мене.

“Чому це має відбуватися за мій рахунок?”, – запитала я.

Мої батьки завжди підтримували мого брата та його дружину, які опинилися у боргах, оскільки його єдиний дохід не міг покрити їхні потреби. Я поговорила з мамою, що призвело до серйозної сварки та її мовчазного ставлення до мене.

Потім я зателефонувала до брата і зажадала, щоб вони знайшли інше житло протягом місяця.

Це спричинило те, що вся моя сім’я припинила спілкування зі мною.

Я залишилася в роздумах: невже я справді не права і поступаю егоїстично стосовно брата? А як же моя праця та старання?

КІНЕЦЬ.