Після весілля дочки мені подзвонила розгнівана невістка, яка назвала мене “жадібною” і навіть не з обиралася стримувати свого гніву.

Вся річ у тому, що ми подарували дочці квартиру на весілля – але не зробили того ж для сина. Однак у цій історії є деякі важливі деталі.

Ми з чоловіком, які прожили у шлюбі 30 років і народили сина та дочку, зіткнулися з фінансовими труднощами, коли син Ігор одружився у 20 років. Не маючи можливості зробити значний подарунок, ми профінансували їхнє пишне весілля,

занурившись у борги. Спочатку молода пара жила у нас, а потім переїхала до Німеччини, де після 5 років наполегливої праці накопичила достатньо коштів, щоб купити квартиру на батьківщині.

На той час, коли наша дочка виходила заміж, нам уже вдалося накопичити трохи грошей і продати сільський будинок – що покрило вартість однокімнатної квартири для неї та її майбутнього чоловіка.

Саме таке рішення викликало бурхливу реакцію моєї невістки, що вилилася у велику сварку наступного дня після весілля моєї дочки.

Невістка не хотіла бачити, які жертви та зусилля ми принесли заради їхнього весілля та початкової підтримки, натомість вимагаючи, щоб ми компенсували свої дії,

подарувавши їм нашу квартиру. Її прямота ошелешила мене, особливо якщо врахувати, що її батьки ніяк не брали участі у видатках на весілля.

Незважаючи на нашу минулу підтримку, включаючи квитки до Німеччини та фінансову допомогу, вона залишалася непохитною у своїй позиції.

-А де ми будемо жити, якщо виповнимо твої вимоги?

-У Вас є дача! – нахабно відповіла невістка. Здавалося, всі наші зусилля, які ми докладали все життя для наших дітей, відкидаються. Син став на бік дружини, що призвело до розриву наших стосунків, у тому числі до того, що мені заборонили бачитися з онуком.

Незважаючи на тиск, я відмовилася поступитися їхнім вимогам, але залишилася в роздумах: як вирішити цей глибокий сімейний розлад?

КІНЕЦЬ.