Приходить якось маленька дівчинка зі школи додому і бачить, як мама миє підлогу і всюди витирає пил.

– Ух ти, вдома так чисто! Мама закінчила прибирати, помила до блиску всі підлоги, як раптом у двері хтось неголосно постукав. Дівчинка глянула у вічко і сказала, що це їхня сусідка, старенька бабуся Марія.

– Відкрий двері, нехай увійде. Дівчинка послухалася, відкрила двері. У будинок увійшла престара бабуся, якій було майже 80 років.

Мама запросила її в вітальню і сама повела її за руки. Дівчинка тільки спостерігала: від слідів баби Марії по щойно чистій підлозі залишалися жаxливі брудні сліди, болото і дощ змішалися разом.

Довго бабуся гостювала у них, розповідала історії, згадувала багато цікавого. Вони в місці з матір’ю дівчинки пили чай і дуже довго проговорили.

Нарешті бабуся Марія пішла. Мама помітила, що дочка помила знову підлогу від слідів і хотіла її похвалити, але вона сказала наступне:

– Мамо, хоч ця бабуся і забруднила нам підлогу, запрошуй її частіше до нас в гості, вона ж така самотня.

Мама вирішила перевірити дівчинку і перепитала:

– А підлога? Вона ж стала брудна?

На що маленька донечка по-дорослому відповіла:

– Головне щоб була чистою не підлога, а душа.

КІНЕЦЬ.