Тоня заздрила Катерині з кожним роком все більше. У селі любили і хвалили Катрусю…

-Он яка молодець! Все прибрано завжди, хазяйства повен двір і дітлахи, помічники, як дорослі допомагають матері!

Чоловік Тоні, Іван, кілька разів дорікнув своїй дружині.

-Тонько, вічно в тебе бардак скрізь, двір запустила весь!

-Так у мене п’ятеро мужиків на хазяйстві, весь день! Які нічого не роблять! Поліно пересунути з місця не можуть, щоб допомогти матері! Палець об палець!

-У Катьки, он, теж шестеро, і нічого, все встигає!

-Так одружився б з нею, все життя мені зіпсували, молодість, красу, невдячні!

-Ще і бурчить цілими днями! Хоч би раз зустріла чоловіка привітно!

Тоня заплакала і сховалась за грубку.

-І справді, як так Катерини виходить? Діти за нею ходять, тільки й чекають на вказівки. Ось вона і встигає все!

Коли запрошували на поле буряк зібрати, чи картоплю прополоти, Катькина бригада в повному складі вже тут як тут! За пів дня свої грядки зроблять, як горішки і веселі йдуть додому. А Тонька прийде одна і порається до ночі.

Одного разу так заслабла була Тоня, що не витримала, і переступивши через гордість, пішла до Катерини, за порадою.

-Катько, скажи, як так у тебе все робиться швидко, струмком ллється, а в мене так погано – чоловік незадоволений, діти не зважають на мене, не шкодують. Таке відчуття – не люблять мене.

Тоня думала, що сусідка зараз розсміється і скаже, мовляв, бач, чого захотіла, секрети свої тобі розповім я, розбіглася!

Вона як уявила цей сором, то пошкодувала, що прийшла, але лагідний голос Катерини вивів її з роздумів.

-Тонечко, а секретів нема. Заходь до нас на чай! Зараз ми з донькою тебе почастуємо. Ліза у мене така майстриня по млинцях – я сама дивуюся, у кого вона така! А Василько нам чаю заварить – дивись який силач, богатир, у батька пішов!

Діти посміхалися і раділи маминій похвалі перед сусідкою.

А Катерина, регочучи до сліз, розповідала, як лавку вчора зламала.

-Добре, що Степан, синок мій старшенький, з деревом дружить – вмить полагодив все! Так що заходь, сусідко, поговоримо з тобою, на лавці посиидимо в холодочку!

Антоніна йшла додому і не могла зрозуміти, що її турбує, чи то вина яка, чи то образа. Крокувала і бурмотіла про себе.

-А чому я їй не сказала, що моя старшенька в’язати вміє? Чому не похвалила? А синок в мене, Юрко такий музика, що заплачеш, як дитя, як грає. Виходить, Катька зараз думатиме, що мої діти недолугі, а в неї – золоті! Завтра ж сходимо, теж похвалимося. Бач, ти…

Вдома, дивлячись, як молодша струшує коврик, вона спробувала як Катька сказати щось приємне дочці.

-Валю, ти молодець!

Валя озирнулася, наче перевірила, чи мати це сказала їй? Переконавшись, поклала килимок, зніяковіла, забелькотіла щось і піднявши його знову, стала ще сильніше його трясти.

-Та я що? Нічого, так…

Треба ж, зраділа. А я ж їх зовсім не балую. Старший взагалі скоро поїде від нас, скільки витерпів від мене.

На другий день, опинившись у Катьки з двома своїми дітьми, Антоніна застала біля будинку сусідки машину, що висипала дрова перед брамою. Купа вийшла розміром із будинок.

-Ого, тут роботи-на тиждень, тягати.

-Проходь, Тоню! Не звертай уваги.

Зайшовши в будинок, Катерина покликала синів і вказала на купу.

-Хлопці, розкладайте дрівця в сарайчик? Там роботи години на півтори, а ви в мене такі силачі, вам взагалі на годину. А ввечері стіл накриємо в саду! Ми поки що з тіткою Тонею ягід поїмо.

-Нічого собі на годину! Бреше Катька і не червоніє…

Хлопчики зі сміхом, побігли на вулицю. Катя періодично виглядала у вікно і підбадьорювала синів.

-Та ви вже все майже! Дивіться, як я й сказала, дві-три години і все готове!

Тоня присвиснула від подиву.

-Я думала вони кілька днів тут тягатимуть. Купа яка була!

-Мені спочатку теж так здавалося, але навіщо людей одразу так бентежити? Можна ж трохи прикрасити, так і веселіше працювати. Ми коли на картоплю йдемо, я з вечора говорю дітлахам, мовляв, завтра зробимо швидко, ненадовго, пару грядок пробіжимося і додому, чай з свіжими пирогами пити. Вони навіть і в думках не тримають, що завтра трудиться треба, чекають день, як якусь забаву.

-Катько, а я ж з ранку до вечора, їм говорю, що все не так, і похвали від мене вони ніколи не чули.

-У тебе все вийде, навіть краще буде! Спробуй як я? Перестань сваритися. Спочатку буде важко, але потім піде діло.

Тоня не спала всю ніч. Насамперед, годині о четвертій ранку вона причесалася, одягла свою ошатну сукню і пішла будити чоловіка. Провела рукою по щоці, потріпала його бороду і притулилася до нього, сонного. Той аж присів трохи, але міцніше обійняв гарну Тоню.

-Ти що це? – здивувався він.

Тоня посміхнулася до чоловіка, відвела очі, як вчила Катя і поклала голову йому на плече.

-Настав час вставати, Іванку.

Чоловік не перестаючи дивитись на Тоню здивованим поглядом, почав збиратися на роботу. Перед виходом він ще раз обійняв дружину і здивовано хитаючи головою пішов.

Потім вона пройшлася кімнатою, де спали діти. Перш ніж вийти працювати, підійшла до кожного, поправила ковдру, поцілувала, погладила по голові. Діти здивовані від такої ласки прокинулися і терли сонні очі.

-Мої солодкі прокинулися? Полежте ще трохи, зараз я вам приготую пиріжків смажених, хто з чим любить? Ганнусю, Юро, вам із сиром? А Люсі з Мишком, з ягідками, га? Ігор, А ти в мене найстарший, тобі найпершому, з лівером зроблю, як ти любиш!

Ігор оторопів, прим’яв свої кучері і не знав, куди ховати сльози, що найшли на очі.

-Ти пам’ятаєш?

Коли Тоня підійшла до нього і обняла, він перестав соромитись, заплакав, припав до матері.

-Звичайно, пам’ятаю, хороший мій, такий великий уже, наречений!

Інші діти, відчувши момент, пострибали з ліжок і притулилися до матері.

-Ідіть сюди, ви ж у мене найкращі! Найулюбленіші! Гаразд, піду корову попораю, відправлю з пастухом і за пироги візьмуся.

-Так, Люся з Ганнусею, ви тісто міситимете, а я піду з коровою поратися.

-Доню, ти така господарська у мене, пробач що я не помічала!

-Мамо, тепер я завжди це робитиму! Аби ти не засмучувалася!

Поки Ганнуся розкатала тісто, а Тоня готувала начинки, хлопці вже затопили піч.

-Ганнусю, ти звідки так добре навчилася пироги робити? Краще будь-якої жінки робиш, один до одного!

-Це ще що! Я сьогодні вареників з вишнею, сама наліплю – смакота!