У мене троє дорослих дітей, я пенсіонерка, більшу частину свого життя я працювала вчителькою в школі. Три моїх сини, мої соколи, виросли гідними людьми, я ними дуже пишаюся, але у нас в сім’ї не все так гладко, як би хотілося. З двома старшими синами у мене прекрасні стосунки, а третій причаїв образу на мене і на своїх братів.

І все через те, що молодший син вважає, що я його братам дала більше, ніж йому. Насправді, все не зовсім так, але спробую пояснити все по порядку.

Коли я вийшла на пенсію, то мені одна родичка запропонувала поїхати на заробітки в Канаду. На той час я вже була вдова, діти дорослі, то ж я погодилася, хоча і відчувала певний страх і невпевненість. Там я знайшла роботу няньки в дуже багатій сім’ї. Мені ця робота подобалася, адже мову я знала, бо була вчителем саме англійської мови, і з дітьми я працювати вміла.

Приємним бонусом до цього всього була висока зарплата. Отримувала я за свою роботу гарні гроші, тому і змогла наскладати собі чималу суму.

Додому я не приїжджала, бо дорога не близька, та й документів я особливо не мала, щоб кататися туди-сюди. Я вирішила, що буду скільки зможу, а потім повернуся додому.

Так я і зробила. Не було мене вдома 10 років. Грошей, яких я заробила, вистачило лише на дві квартири, а синів у мене троє. Два старших, які були вже одружені, і дуже потребували житла, отримали від мене по квартирі – я купила дві однакові в новобудові. Ремонт вони вже робили за свої кошти.

Молодшому сину майже 40 років, і він досі не одружений, чомусь йому зовсім не щастить з особистим життям. Поки мене не було, він сам жив в нашій двокімнатній квартирі, бо старші сини вже жили окремо.

Тепер я приїхала, і вважала, що нам обом місця вистачить, адже є дві кімнати, помістимося якось. Ми колись в цій квартирі з чоловіком і трьома дітьми жили, і нічого.

Та мій молодший син дуже образився на мене, мовляв, чому я братам окремі квартири купила, а йому ні? Жити разом зі мною він не хоче, бо вже звик жити сам. Сергій хоче, щоб я йому теж квартиру купила. А звідки гроші, якщо у мене їх немає? Мені 70 років, ще раз в Канаду на заробітки, чи в яку іншу країну, я вже точно не поїду, не те здоров’я.

Залишити молодшому сину свою квартиру я теж не можу, бо куди я сама піду жити? У мене ж нічого більше немає.

Сергій, я так зрозуміла, має дівчину, і планує одружитися. Але майбутня невістка не хоче жити із свекрухою, вона не сподівалася, що я так швидко повернуся додому.

Молодший син мені пропонує, що якщо вже така ситуація, то тоді я по черзі маю жити у кожного з синів, а не лише з ним. Але як він собі це уявляє? Я, старша жінка, буду до кінця своїх днів переїжджати з квартири в квартиру?

Ситуація склалася дуже неприємна, мене неабияк засмучує те, що син так до мене ставиться. Я ж не винна, що так сталося.

Чи я і справді щось не так зробила?

Джерело