Руслан зачинив за собою двері, наче і не було цих 15-ти років шлюбу.

– Ти мені більше не потрібна, – сухо сказав він своїй дружині Наталі.

– Сама знаєш, що у мене вже інша є.

Руслан дав Наталі два тижні, щоб вона переїхала з його квартири, а він сам тим часом поживе у своєї нової пасії.

Коли в житті Наталі одна темна смуга змінилася на іншу, ще темнішу, вона була впевнена, що її в цьому житті вже нічого доброго чекає.

Вона знала, що у чоловіка є інша жінка, але вірила, що все зміниться після того, як вона народить коханому дитину.

Проте, саме з цим питанням у подружжя і були проблеми. Вони зверталися до лікарів, їм давали надію, бо не бачили причин, чому дітки не з’являються, але нічого не виходило.

Руслан без жодної краплі жалю покинув дружину, заради якої колись посварився з своїм двоюрідним братом.

У село Наталя з батьками переїхала, коли їй було 8 років. До того вони жили у невеликому містечку, а потім не стало бабусі, і батько захотів жити в її будинку.

Назар жив по-сусідству, і був на два роки молодшим від Наталі. Але вони відразу подружилися і стали всюди ходити разом – і в школу, і після школи – на вулицю.

Їхня дитяча дружба згодом переросла у юнацьке захоплення, але лише зі сторони Назара, бо Наталя його вважала лише своїм добрим другом, і не більше.

А Назар, тим часом, робив все для того, щоб його Наталочка, краса якої з кожним роком лише ставала яскравішою, нарешті звернула на нього увагу.

Жили вони в дуже красивому місці, недалеко був ліс, а ще – поле і річка. Весною, як тільки з’являлися перші проліски, хлопець біг у ліс, і приносив коханій маленький ніжний букетик.

А влітку Назар робив букет із суничок. Він збирав їх повні жмені, насиляв на соломинки, і такі букети силянок обережно, щоб не порозсипалися, приносив Наталі.

А ще, він всіх хлопців на вулиці, навіть старших за себе, попередив, щоб і не сміли навіть на його Наталочку дивитися, бо він її нікому не віддасть.

Але якось до них в гості завітав дядько Тарас, мамин рідний брат. Він жив у місті, був людиною дуже заможною, і в село приїжджав дуже рідко.

А цього разу він завітав в гості, і не один, а з своїм сином Русланом, який був для Назара двоюрідним братом.

Проте хлопці між собою не приятелювали з кількох причин. По-перше, Руслан був на кілька років старшим за Назара, а по-друге, він завжди був занадто високомірний, і вважав, що простим хлопчиною з села, навіть якщо це його брат, йому просто нема про що говорити.

Під час того приїзду і побачив вперше Руслан Наталку, яка про що мило розмовляла у дворі з Назаром. Сподобалася йому дівчина так, що він крім неї вже й думати ні про кого не міг.

Став часто приїжджати в село, набиватися у друзі Назару, і робив так, поки Наталя не здалася і не погодилася вийти за нього заміж.

Оскільки Назар про це нічого і не підозрював, то коли почув, що двоюрідний брат таки забрав у нього кохану, то він плакав як дитина.

Руслану він прямо сказав, що не дозволить йому вкрасти його кохання, але той лише розсміявся:

– І що ти зробиш? Будеш бігти за моєю машиною? Що ти можеш дати такій дівчині? От сам і подумай, з ким їй буде краще.

Відтоді брати і не спілкувалися. Наталя закохалася в Руслана, бо той спочатку показав їй свої кращі сторони, і такий світ, в якому вона ще не була – шикарна квартира в центрі міста, дорога машина, подарунки.

Та, з часом, вся ця романтика почала розвіюватися як дим, а у Наталі наче пелена з очей впала – вона побачила, що не за того вона заміж вийшла.

Руслан мав багато грошей, і друзів багато мав. А ще, біля нього постійно крутилися жінки, через що він щоразу менше приділяв уваги дружині.

А тепер, коли він вирішив піти від неї, у Наталі була дилема – що робити далі? Житла свого у жінки не було, тому довелося повертатися в село до батьків на деякий час, щоб заспокоїтися і скласти плани на майбутнє.

Найбільше поверненню Наталки в село радів Назар. Він так і не одружився, бо не зміг забути ту, котру любив ще з дитинства.

Зранку Наталя лише прокинулася, а у її двір, як колись, в юності, зайшов Назар з ніжним букетиком перших пролісків.

Він вирішив цього разу діяти, а не чекати, поки ще хтось вкраде у нього щастя. Чомусь Назар був впевнений, що це сама доля повернула кохану в село.

Не минуло і місяця, як Руслан приїхав за Наталкою, бо з його новою пасією у нього не склалося, і був впевнений, що Наталка все пробачить.

Та цього разу на нього чекав неприємний сюрприз – Наталя, нарешті, зрозуміла, з ким вона хоче прожити своє життя. І це був Назар – чоловік, який чекав саме на неї багато років.

– І що, ти проміняєш цього селюка на мене, – скривившись запитав Руслан.

– Тобі цього не зрозуміти, Руслане. Не все в цьому світі грошима вимірюється, а вірна любов в наш час – то велика рідкість.

Джерело