Я хочу сповідатись і розповісти, як дружина друга зрадила йому зі мною. Я таких справ наробив, що соромно дивитись у вічі не лише своїм близьким, а й самому собі у дзеркало.

З Артемом ми дружимо ще з університету, з першого курсу, він був моїм сусідом по кімнаті у гуртожитку. Потім після випуску я поїхав, 10 років ми не бачилися. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, заробили грошей, повернулися до рідного міста, купили квартиру, дочці на той момент було вже 6 років.

І ось у цьому місті я зустрів Артема, радості нашої не було меж. Він сказав, що працює, одружився одразу після навчання, зараз у них двоє дітей, і запросив нас до себе увечері.

Минуло три роки. Артем мені допоміг знайти хорошу роботу, дружина теж влаштувалася черговим фельдшером на швидкій. Дружили сім’ями, разом відзначали всі свята, дні народження загалом намагалися дозвілля проводити разом.

Що ж до дружини Артема — Жанни, я ніколи не сприймав її як жінку, скоріше як сестру, незважаючи на її підвищену увагу до мене. З моєю дружиною вони найкращими подругами не стали, вона хоч і спілкувалася з нею, але тримала її на відстані.

Хоча Жанна і набивалася до неї чи не в сестри. І не прогадала.

Того злощасного дня ми відзначали ювілей у Артема. Дружині моєї треба було в нічне чергування, вона з нами посиділа і поїхала на роботу, а я залишився гуляти далі.

Гості розійшлися, дітей поклали спати, а ми втрьох продовжили. Випили ми того вечора неабияк. Артем захропів прямо за столом, ми з його дружиною ледве притягли його до спальні, а я сказав, що, мабуть, поїду додому. Хоча сам на ногах ледве тримався.

Жанна наполягала, щоб я теж залишився, але я наполяг. Тоді вона викликала таксі, і поїхала зі мною мене проводжати.

Завела мене в квартиру, а далі я все пам’ятаю дуже невиразно, в результаті у нас все і сталося. Коли я прокинувся, я побачив у ліжку поряд із собою не дружину, а дружину друга, ми були обидва без одежі, вона спала обійнявши мене.

Я розбудив її і сказав, щоб вона терміново одягалася і їхала додому, доки Артем не помітив її відсутності, і поки моя Тетяна не повернулася з нічного чергування.
Тоді я був готовий померти.

Я почував себе дуже бридко. Коли вдень я приїхав за донькою, Артем, мене зустрів радісний, каже, що зараз посидимо, поправлятимемо здоров’я. Я полегшено зітхнув, отже, він нічого не запідозрив.

Але Жанна дивилася на мене зовсім іншими очима. Коли Артем пішов у душ, я їй сказав, що ми вчора були не в собі. Мені дуже соромно за те, що все так сталося, і це просто непорозуміння, помилка.

Краще про це забути начебто цього й не було. Але вона мені сказала, що це була найкраща ніч у її житті.

Сказати, що я був шокованuй — нічого не сказати. За кілька днів вона мені знову зателефонувала.

Казала, що Артема вона давно не любить та й не любила ніколи. Спочатку була закоханість, пристрасть, подяка за все, що він для неї зробив, що він дуже хороша людина, а потім залишилася звичка, діти, налагоджений побут.

Клянеться, що до тієї нашої ночі вона йому жодного разу не зраджувала, і навіть як могла, боролася зі своїми почуттями до мене. Хоча я їй навіть приводу не давав, а в мене вона закохалася з того моменту, як побачила.

Виходить, що це тільки я один не усвідомлював своїх дій, а вона чудово усвідомлювала, що робила. Я вимагав у неї викинути всі ці дурниці з голови.

Я люблю свою дружину, ціную нашу родину, нашу з Артемом дружбу, і не збираюся нічого руйнувати. Але вона каже, що необов’язково відразу все руйнувати. Адже ми можемо залишатися поки що у своїх сім’ях, і поки що іноді зустрічатися, а за цей час вона обіцяє якось підготувати Артема.

Вона вже все вирішила за нас двох. Як виплутатися із цієї ситуації?

Я не хочу втрачати сім’ю. Не хочу втрачати друга.

Не хочу, щоб ця моя помилка зруйнувала все. Адже зраджувати із дружиною друга я насправді не збирався.

Просто так вийшло. І як позбутися її переслідувань?

КІНЕЦЬ.