Валя вирішила зробити генеральне прибирання у квартирі. У неї видався зайвий вихідний, і вона вирішила провести його з користю.

Чоловіка не було вдома, двоє синів поїхали на спортивні збори, отже ніхто й не заважатиме. Треба викинути чи десь прилаштувати непотрібні речі. Щось треба відвезти в село до матері, щось віддати комусь. Зайві речі чоловіка вона зазвичай складала в окремий пакет, і Василь забирав їх своїй мамі.

Вона дивилася, що треба почистити, випрати. Чоловік іноді міг покласти брудну сорочку в шафу, сподіваючись ще раз її вдягти. Валя ж любила ідеальну чистоту. Боролася із цією звичкою чоловіка, але безрезультатно. Все повторювалося.

Ось і цього разу в шафі було виявлено куртку з плямою. Треба прати!

Валя зняла куртку з вішака. Раптом у кишені вона випадково знайшла якісь дивні папірці й записки.

Валя прочитала їх і застигла від несподіванки.

То були квитки на відпочинок! Жінка подумала, що чоловік вирішив зробити їй подарунок, але це було не так.

Один квиток був з іменем Василя, а другий – його матері. А він же ж нічого не говорив. Валя вирішила мовчати.

Куртку вона почепила назад. Цілий день жінка думала, що їй робити. А що робити? Купила і собі квитки, туди й назад, але на той день вже не було. Наступний підійшов. Вона забронювала готель поряд із чоловіком на два дні. Їй цілком вистачить, щоб зробити сюрприз.

– Я у відрядження.

– Куди? Надовго?

– На тиждень, у Львів.

– А що ж так далеко? А раніше туди не відправляли.

– А зараз будуть.

Звичайно, Валя знала, що це зовсім не Львів, а Одеса. Сюрприз. Помститися вона вирішила по повній програмі.

Коли чоловік зі свекрухою поїхали, Валя почекавши годину зателефонувала свекрусі. Звичайно їй ніхто не відповів, хоч гудки були. Вона написала їй, що привезе зайві речі Василя. Повідомлення не прочитали. Жінка дзвонила, писала, але відповіді не було. Вона розуміла, що Ганна Дмитрівна просто не знає, що сказати. Тоді вона зателефонувала до чоловіка.

– Василю, щось трапилося з твоєю мамою. Вона не відповідає, не пише. І вдома її немає. Я привезла їй твої старі речі, а вона не відчиняє.

– Які речі?

– Які мені заважають, а тобі їх шкода викинути. Та що ти про речі! Мамо, раптом вона там лежить, раптом їй недобре. Треба викликати швидку, відчиняти двері.

– Нічого не треба робити. Мама зі мною. Вона дуже хотіла у Львів.

– Добре, я тут переживаю, а ви навіть не сказали. Все я теж їду, і не скажу куди. Не дзвони, я відпочиватиму.

– Куди? Я ж тобі сказав. Ми у Львові.

– Подумаю. Гайну в Карпати, – Валя сказала перше, що спало на думку.

Поїзд приїхав за розкладом. Номер був не дуже, але те, що було, на два дні підійде.

Валя легко простежила за чоловіком і свекрухою. Вони рано вийшли з готелю. Василь вийшов із молодою дівчиною, слідом мама.

Оце так номер! Це ж сусідка свекрухи Ірина! Великий капелюх і темні окуляри приховували обличчя Валі. Вона пішла за ними. Компанія прямувала на пляж. Мама примостилася під парасолькою, а чоловік та Ірина трохи вдалині. Василь намастив супутницю кремом, при цьому вони весело сміялися й обіймалися. Валі було навіть чути їхню розмову.

– Як добре тут. А твоя дружина навіть не здогадується.

– Перестань. Давай краще покупаємось.

– А потім ти мене знову намастиш? Ні. Я трохи полежу. Перестань! Мама побачить. Тобі мало що було в номері.

– Мало. Це ж її ідея відпочити з тобою. Вона завжди хотіла, щоб я одружився з тобою. Який я недолугий був. Жили б приспівуючи поряд із мамою.

– Ну ні! У тебе ж квартира у центрі. Ти свою дружину вистав, а мою здаватимемо в оренду. Бо ж це твоя квартира?

– Моя. Тільки ось у мене ще й діти.

– Діти підуть із матір’ю. Це не наші проблеми. Аліменти у будь-якому випадку треба платити. Але нічого, твоєї зарплати на всіх вистачить.

– Досить, але ж можна не всю зарплату афішувати.

– То що там із квартирою? Ти все влаштуєш?

…Валя слухала і не вірила своїм вухам. Вона непомітно сфотографувала хз кілька разів.

– Думаю, що труднощів не виникне. Піде тільки так. Вона має дві квартири дітей.

Розмріялися голубки! Квартира в центрі куплена під час шлюбу, та й половина суми була внесена батьками Валі, а потім кредит.
Потім була квартира в кредит для старшого сина. Молодшому дісталася рівноцінна від Валіної бабусі. Ці квартири в рахунок не йшли. Одна належала синові, а друга, спадкова, ще Валі.

– Ще дві квартири? Це треба все ділити!

– Не поспішай, все не так просто.

– А що тут думати?! Все навпіл! По квартирі й гроші за половину третьої. А твоя машина?

– Моя. Не поспішай!

– Навпаки. Все треба зробити раптово, вона й схаменутися не встигне. А квартири усі в центрі?

– Всі.

– Як ти добре влаштувався? А я отак живу в передмісті, як і твоя мама. Давно мріяла переїхати в центр…

– Мрій далі, – Валя вирішила, що дізналася достатньо. Вона тихо встала й пішла. Треба вирішити, що робити далі. Спочатку дзвінок чоловікові.

– Василю, привіт. Як там у вас погода?

– Так, як завжди, дощ збирається.

– А за прогнозом сонце.

– Ти ще й прогноз дивилася?

– Ну так. Засмага хороша напевно буде.

– Яка засмага?

– Звичайна засмага. Ти ж лежиш біля моря з мамою. Мені тут фото надіслали. Знайомі випадково вас помітили. Чому мене не взяв?

– Мама так хотіла, вона й оплатила все. Вибач, довелося збрехати.

– Я тобі зараз фото перешлю з мамою.

Валя обрала найвдаліші фотографії і скинула чоловікові. Він не передзвонював.

Прийшов до тями він тільки ввечері.

– Валю, ну це мама її взяла з собою. Звикла вона до сусідки, от і вирішила відпочити з нею, а я тут так, за мамою доглянути.

– Доглядай. Гарного відпочинку.

Валя мала час зібрати речі чоловіка. Вона навіть усі мішки з речами забрала до його машини. Машина була куплена теж у шлюбі. Жінка зробила розрахунки. Спільно нажите майно квартира, де вони живуть, і машина. Якщо машину Василю, його частина квартири перейде їй. Все порівну. Або все це продати. Вона зможе купити квартиру навіть без кредиту. А ось Василь переїде до мами або до маминої сусідки. Діти з квартирами, але поки що живуть тут. Все успішно.

– Ех, Васильку, Васильку, – вголос сказала Валя і стала писати заяву на розлучення.

Василь повернувся, але не знайшов удома своїх речей. На пошту надійшло повідомлення про розлучення.

– Валю! Ну ти що, образилась? Ми наступного разу поїдемо з тобою. Навіщо одразу розлучення. А мої речі де?

– В машині. Ти їдеш до мами та її сусідки.

– Якої сусідки? Валю!

– З якою ти відпочивав. А ще ви з нею наші квартири ділили машину.

– А ти звідки…

– Знаю звідки? Ділитимемо значить. Зустрінемось у суді, а поки що ти до мами. Речі у машині. Ключі залиш, тут більше нічого твого немає.

Їх розлучили. Все поділили так, як і передбачала Валя. Василю машину, їй – його частина квартири. Спадкова квартира залишилася Валі для сина. Друга вже була оформлена на іншого сина.

Василько, Василько. Він тепер у всьому звинувачує матір. Він дуже сумує, і він почав гульбанити. Сусідка розраховувала на багато чого, але нічого не отримала.

А у мами тепер новий план! Продати дві квартири, її та сусідки, й купити одну в центрі. Але це вже інша історія, якій не судилося збутися.

Чоловіка-гульвісу сусідці не треба!

КІНЕЦЬ.