Сумно старенькій на душі. Сидить вона в самотній кімнаті, ледве освітленій тьмяним світлом і крутить в руці телефон. Цей телефон їй подарував син в день її наpoдження, 18 липня.

Тоді її син і дві дочки зробили п’ятдесятирічній жінці дуже приємний сюрприз, вона і не чекала гостей, а вся її сім’я приїхала з подарунками і привітала Олену Вікторівну.

А зараз на календарі 18 липня, бабусі виповнилося 78 років, але телефон її мовчить, і в гості ніхто не їде.

Давно вже телефон мовчить, буває, прийде якась смс від оператора, бабуся схопиться, шукає свої окуляри, надіне їх незграбно і намагається розгледіти, що ж там прийшло на телефон, в надії, що це від дітей …

Старенька стала погано бачити і чути, але була ще в ясному розумі.

Сиділа-сиділа вона в кімнаті і вирішила зайти до своєї подруги, молодшої за неї на 10 років. Раптом вона просто стала настільки погано бачити і чути, що навіть не бачить пропущених дзвінків? У неї ж сьогодні день наpoдження, їй повинні зателефонувати і привітати.

Або взагалі телефон зламався?

Таке теж може бути.

Подруга зустріла Олену Вікторівну з радістю.

Вона привітала її з днем ​​наpoдження і подарувала якусь дрібничку.

Олені Вікторівні було трохи незручно питати знову про телефон, але вона все ж таки зважилася.

– А подивися, може мій телефон не працює вже.

Подруга бабусі зітхнула. Брала телефон в руки, повністю оглядала його з ніг до голови, як то кажуть, і відповідала: – Та ні, телефон робочий. Олена Вікторівна не витримала і розплакалася: – Чому ж тоді мої діти не дзвонять мені?

Чи не привітають з днем ​​наpoдження … Не забувайте про своїх батьків, телефонуйте їм кожен день! А ще краще – приїжджайте до них!

КІНЕЦЬ.