Свого чоловіка я ціную рівно за три його важливі риси. Ні більше ні менше. По-перше, я просто тащуся від його харизми. Не від краси, точно ні. Пам’ятаєте старі фільми з Челентано? Ось і в мого чарівність рівно на такому ж рівні. Сам він не дуже гарний, лисуватий, ніколи не займався спортом.

Але ця впевненість у його очах, вперто випнута нижня губа і мова тіла – ось ті моменти, які змушують багатьох жінок і молодих дівчат просто мліти. Він уміє сказати красиві слова мудрій жінці. Друга риса, яка запала мені в душу, це його вміння буквально будь-яку новину сприймати спокійно.

Будь це проблеми на роботі, в які він мене ніколи в житті не посвячував і за що я йому вдячна, або ж звичайні побутові негаразди, все одно. Мій чоловік залишається холоднокровним за будь-яких розкладів. Тому я знаю, що навіть якщо я особисто зроблю щось не так, жодних істерик і скандалів не буде.

Це дуже комфортно, знаєте. Може, тому в мене немає навіть натяку на мімічні зморшки, хоча мені вже давно не 19 років. Ну і третя причина, вона ж, напевно, головна. Не буду лицемірити і прикидатися, це банальні гроші. В нашому світі фінансова стабільність – це промінь світла, який робить тебе щасливою.

І не потрібно лицемірства, кожна людина хоче жити в комфорті та благополуччі, а мій чоловік дає мені все це в потрібній кількості і без зайвих слів. Не варто думати, що таке життя, як у мене, складається з одних тільки задоволень. Як і у всіх, мої будні теж переповнюють смуток, апатія і сумні думки.

Я, буває, замислююся, а як би склалося моє життя, якби воно було зовсім іншим. Таким, яким вчать жити нас із дитинства. Вийти заміж за коханням, домагатися всього зі своєю другою половинкою, долати труднощі… Зібрати на власну квартиру, а до цього перебиватися продуктами з супермаркету.

Звучить знайомо? Що ж, мені теж. Але я вже цього практично не пам’ятаю. До свого заміжжя я жила з одним чоловіком, скоріше хлопцем. Він був молодий, закоханий і зовсім не мав грошей, як і я. Після закінчення інституту ми знімали однокімнатну квартиру на околиці і мріяли про перспективи.

Мій хлопець влаштувався на якесь виробництво і навіть просунувся там кар’єрними сходами. Став якимось заступником заступника заступника. Я в цьому не дуже розбираюся. Мене ж доля занесла на одну невелику фірму з виробництва офісного паперу, а її власником був мій майбутній чоловік.

Одного разу ми випадково з ним зустрілися в коридорі, обмінялися посмішками, він запросив мене на каву… Ну а далі розповідати просто немає сенсу. Було трохи шкода, звісно, мого колишнього, але на своє виправдання можу сказати, що я пішла від нього до того, як усе закрутилося всерйоз.

У цьому плані мені захотілося бути чесною. Мій обранець кинув свою дружину і дитину. Та, звісно, влаштувала гучний скандал, погрожувала колишньому найжахливішими наслідками, надзвонювала ночами. І це його дуже дратувало. Для розлучення він підключив найзлісніших і найдорожчих юристів.

Це й призвело до того, що колишня дружина мого чоловіка отримала лише 20 % від його майна. Тільки тому, що вона не захотіла все вирішити мирно. До слова, це теж дуже хороші гроші. Однак у бочці меду часто плаває і частинка дьогтю.

Попри те, що за наступні 5 років я народила своєму чоловікові трьох дітей, я прекрасно знала і розуміла, що він мені зраджує і навіть не з однією жінкою, але я, на відміну від середньостатистичної клуші, не робила з цього якусь подію. Чим, загалом, зараз дуже навіть задоволена. Мої діти ситі й одягнені.

Вони вже встигли побувати в більшій кількості країн, ніж я взагалі знала в їхні роки. І почуваються вони дуже навіть добре, як і їхня мати. За час мого заміжжя я двічі дізнавалася про те, що мій чоловік ставав батьком якоїсь дитини від іншої жінки. Спершу було неприємно і навіть страшно.

Була серйозна розмова, але він запевняв мене, що це всього лише випадковість. Закидав мене подарунками й обіцяв, що ніколи в житті не піде з сім’ї. Тож наразі мене не лякає і це. Вдруге, коли до нас надзвонювала чергова “постраждала”, я розмовляла і домовлялася про компенсацію.

Спочатку хотіла збити ціну, розуміючи, який стрес у тієї жінки, але потім, навпаки, запропонувала їй більшу суму. Від нас не убуде, а зайвий гріх на душу брати не хочеться. Днями зустріла колишню дружину чоловіка. З дитиною і якимось чоловіком.

Вони разом сиділи в сімейному кафе, раділи, їли піцу, насолоджувалися сонячним днем. Я навіть вирішила за ними трохи поспостерігати. На вигляд типова сім’я, без особливих проблем і всім задоволена. У якийсь момент та жінка мене помітила, але не привіталася.

Натомість вона картинно розвернулася в інший бік, показавши мені копицю густого чорного, як смола, волосся і продовжила щось розповідати чоловікові навпроти. Немов і не помітила моєї присутності. Мабуть, для неї звичайне життя середнього класу пішло лише на користь.

Принаймні, сказати не можна, що вона про щось шкодує. І я цьому справді дуже рада. Думаю, минуле життя їй просто не підходило і з багатьох причин. Що ж, таких більшість. Я ж поїхала далі у справах, а що, шопінг і тренажерний зал теж забирають багато часу і сил.

Зараз серед молоді кожна друга дівчина скаже, що мені лише пощастило і що мій чоловік просто мене любить, але чи зможуть вони бути настільки мудрими, як я, щоб ухвалювати правильні рішення в шлюбі й бути незворушними за будь-яких обставин… Я ось особисто в цьому сумніваюся.

КІНЕЦЬ.