Більше двадцяти років моя мама не спілкувалася з рідною сестрою. Я мріяв їх помирити, тому намагався зрозуміти причину такого їх ставлення. Проте і мама і тато заборонили мені навіть думати про це.

Та я не здався і розшукав тітку у соцмережі. Я приїхав в її містечко і ми зустрілися. Її очі були наповнені сльозами. Тато таки був правий. Я не повинен був розкривати цю таємницю

Іноді навіть час не лікує сімейні стосунки. Я гадав, що мені вдасться помирити маму з сестрою. Коли я дізнався, що стало причиною їх розлуки, то сильно здивувався.

Я знав, що в мене є тітка Катерина, якій п’ятдесят років, але мої батьки з нею не спілкувалися. Я бачив її лише на прощальних церемоніях чи весіллях. Я ніколи не спілкувався з нею, тому що мама забороняла мені це робити.

Коли я став трохи старшим, я почав більше думати про стосунки та про те, що мені говорять батьки. І одна з речей, яка таки спала мені на думку, це стосунки моєї матері з її сестрою.

Але коли я запитував про неї, мама сердилася. Вона розповіла мені, що колись тітка Катерина зробила те, чого вона їй ніколи не пробачить.

Я розумію, що щось подібне може бути. Але минуло, мабуть, більше двадцяти років. Невже цього замало, щоб вона змогла її пробачити?

Я також пішов з цим питанням до тата, який лише сором’язливо відповідав на мої запитання. “Слухай, на твоєму місці я б не переймався цим питанням”, – сказав тато. Але це тільки підігріло мою цікавість.

І ось я почав шукати. Я перебирав соцмережі рідних і шукав тітку Катерину, якій мало б бути за п’ятдесят. Я нарешті знайшов одну “зачіпку”. Вона була трохи схожа на маму, але в неї було дуже сумне обличчя. Наче її щось обтяжувало.

У той момент я зрозумів, що за будь-яку ціну повинен дізнатися правду. Якщо щось погане сталося в моїй сімейній історії, я маю право знати. Але як це зробити? Я не хотів просто писати їй, це було б не красиво.

З того, що я дізнався з її профілю, вона живе в сусідньому місті і працює в невеликій компанії. Я думав, що просто під’їду туди й спробую зустрітися з нею.

Я думав, прямий контакт був би найкращим. Тож я скористався днем, коли у нас був вихідний, і вирушив у подорож, яка, як я згодом дізнався, змінила все моє життя…

Я дуже нервував, коли чекав тітку перед роботою. Я крокував, і в мене тремтіли руки. Потім вона з’явилася. Але я її не побачив, вона підійшла до мене сама. Раптом вона стала переді мною, і була дуже схожа на цю тітку з фотографії. В її очах були сльози.

– Ти схожий на свого тата, – сумно сказала вона. Я кивнув.

Я не міг задати питання, з яким приїхав до тітки. Тітка Катерина насилу сіла на лавку, а я підсів поруч. Деякий час ми мовчки дивилися одне на одного, потім вона зітхнула і почала розповідати.

Коли мама зустрічалася з татом, тітка Катерина також закохалася в нього. Вона навіть чекала від мого тата дитинку. Але на той момент моя мама теж була при надії – мною.

Тато був спантеличений, і обидві жінки теж. Якби Людмила таки виносила дитя…, він, скоріш за все, одружився б на ній.

Та в кінцевому результаті тато одружився з мамою. Кожне речення я пропускав через себе. Після розповіді тітка Катерина пішла. Я ж сидів на тій лавочці до вечора… Я не знаю, як я з цим повинен впоратися. Тато був правий, я, мабуть, не повинен був знати цю таємницю…

Джерело