Нам із чоловіком по двадцять п’ять років, ми приблизно три роки зустрічаємось і вже кілька місяців перебуваємо у шлюбі. До нього у мене жодних претензій немає, а от із його батьками у нас стосунки якось не склалися.

Я дуже намагалася бути ідеальною невісткою! Завжди уважно ставилася до них, передавала привіт і прагнула з ними спілкуватися. Але щоразу я краєм вуха чула їхнє невдоволення мною, коли вони розмовляли з Женею, моїм чоловіком, по телефону.

То вони обурювалися тим, що ми поки що не хочемо заводити дітей. І звинувачували в цьому саме мене! Хоча Женя солідарний зі мною у цьому питанні – ми дітей плануємо в майбутньому, але поки що не поспішаємо. То вони розлютилися через те, що ми не привітали їх із якимось нікому не відомим святом. І знову це була моя вина!

Я намагалася триматись і не видавати свої емоції. Але одразу зрозуміла, що якщо все продовжиться саме так, мене надовго не вистачить.

Останній їхній діалог щодо гучного зв’язку, якому я була свідком, дуже мене розсмішив і обурив одночасно.

– Женя, ви там із Аліною, я так зрозуміла, постійно вдома сидите за комп’ютером. Ви ще хоч чимось займаєтесь? – почала розмову його мама.

– Ну звичайно. Ми щодня щонайменше по годині гуляємо на свіжому повітрі, – відповів Женя.

– Та яке там свіже повітря у вас! Живете незрозуміло де. Тільки пилом дихайте.

– Ні, я ж тобі казав, що у нас поряд із будинком парк, він же не на дорожній магістралі розташований. Там якраз природа, дерева, свіже повітря – все, як належить. Після роботи стабільно туди ходимо, – запевнив Женя.

– А, звичайно, після роботи! Вечорами там уже й сонця немає, ніякої користі!

Коротше кажучи, все було не так. Жили ми неправильно, займалися не тим, що потрібно, навіть гуляли неправильно! Після подібних діалогів я намагалася не нервувати. Але мені це давалося тяжко. Мої батьки, наприклад, не лізли в наше з Женею сімейне життя.

Якось батько Жені перебрав з міцним в одне зі свят і вирішив зателефонувати моїй мамі. Зазвичай він не брав участі у суперечках, які ініціювала його дружина. Але те, що я йому теж не подобалася, мені було добре відомо.

Спочатку він привітав маму зі святом, а потім майже одразу почав їй скаржитися на мене.

– Я синові одразу сказав, що ця дівчина зіпсує йому життя. Він із нею ще сьорбне горя! Ти дивись, дітей вони не хочуть народжувати! Ми з матір’ю вже у віці, а коли нам онуків няньчити? Егоїсти, ось вони хто! А сина я свого знаю, він у мене добрий. Це все ваша дочка на нашого Женю погано впливає, – сказав батько.

Звичайно, мама відразу ж зателефонувала мені і передала їхню розмову. Не знаю, на що розраховував мій свекор, коли скаржився на мене моїй матері. Вона не стала з ним сперечатися. Поклала слухавку та зробила свої висновки.

Я розповіла Жені про ситуацію і поставила ультиматум. Пояснила, що вже й так довго терплю таке ставлення батьків до мене. Хоча я зовсім нічого поганого не зробила!

Я розуміла, що заборонити йому спілкуватися з батьками не могла. Тому й запропонувала альтернативу: він спілкуватиметься з мамою та татом раз на тиждень. Я готова терпіти їхнє ставлення до мене, яке навряд чи зміниться. Але нехай я отримуватиму ці негативні емоції хоча б не щодня!

Дружині нічого не залишалося, як погодитися зі мною. Він мене дуже любить і боїться втратити. Я навіть думаю, що мій авторитет у його очах уже сильніший за батьківський. Свекруха зі свекром, звичайно, були шоковані цією новиною. І, зрозуміло, звинуватили мене. Але тут я вже не сперечаюся – так, це вигадала я, і мені все одно, що вони подумають.

КІНЕЦЬ.