Автор: admin
Ганна пішла в гості. Її запросила знайома – Віра Петрівна. Ганна подзвонила в двері квартири. Їй відкрила молода дівчина з довгим русявим волоссям. – Ви до бабусі? – усміхнулася вона. – А я Катя! Бабуся стільки про вас розповідала! Віра Петрівна зустріла Ганну як рідну. Посадила за стіл, застелений старою мереживною скатертиною. Дістала з серванту чайний сервіз. – Що сталося, дитинко? – запитала старенька. – На тобі лиця немає! І Ганна все розповіла… Розповіла, що від неї недавно пішов чоловік… Катя ж слухала мовчки, стаючи все білішою з кожним словом. – Бабусю, Ганно, я маю вам дещо сказати, – раптом заявила вона. Жінки застигли від здивування
– Таке відчуття, ніби я живу чужим життям, – Ганна повільно розмішувала розчинну каву 3 в 1 у пластиковому стаканчику. Лікарняна їдальня майже спорожніла – час наближався до вечора, коли […]
Тимофій не зрозумів спершу, звідки цей звук дзвінкий, а з комори вийшов із вилами, дивиться, а на одному зубці каблучка Марії сріблиться. Знайшлася вона в цій копиці сіна, сама нанизалася, як на палець. Побіг він додому, навіть кульгавості не помічаючи. Батькам показує, а в самого сльози з очей, хоч і мужик здоровенний. — Я довго мовчав, – сказав батько, – усе чекав на знак якийсь. Думав, буде знак, зішлю його до Марії без розмов. А коли ні, значить так тому і бути. А тут ось що! Знак, та ще й який, та в Святвечір
Ця історія, можливо, і знайома комусь. Але розповісти її хочу саме на Святвечір, коли вона і сталася, а точніше, щасливо закінчилася. Красуню Марію посватав Тимофій під кінець сінокосу. Приїхав він […]
Дмитро повернувся додому далеко за північ. У його орендованій квартирі було тихо. Дружина і діти вже спали. Він стомлено сів на кухонний стілець і дістав телефон. Двадцять три пропущені від матері, десять від батька… І одне повідомлення від сестри Сніжани: «Нам треба поговорити. Будь ласка…» Сімʼя зібралася через два дні в новій квартирі сестри. Усі сиділи за великим столом. На ньому стояв тільки чайник і бабусині пиріжки. – Я… – почала Сніжана, нервово смикаючи руками серветку. – Я хочу вибачитися. Перед тобою, Дмитрику. І твоєю родиною. Дмитро підняв здивований погляд. Він не розумів, що відбувається
– Як ти можеш так вчиняти?! – обурений голос Дмитра луною рознісся просторою кухнею нової квартири, відбиваючись від порожніх стін і нещодавно поклеєних шпалер. – Це вже друга! Друга квартира, […]
Світлана поверталася додому. Жінка піднялася на свій поверх. Хотіла було вставити ключ у замкову щілину, але він ніяк не хотів залазити. – Невже, Ігор вдома? – здивувалася Світлана і почала стукати у двері. – Та не стукай, краще тобі туди не заходити, – із сусідньої квартири вийшла тітка Зіна. – Це ще чому? – здивувалася Світлана. – Жінка у нього там, причому я бачу її тут не вперше, – повідомила сусідка. – Я навіть фото її зробила! Тітка Зіна, дістала свій телефон, відкрила на ньому фото і показала його сусідці. Світлана глянула на фото і очам своїм не повірила
ключ вставляти, а він не лізе. Ігор вдома? Чому тоді на дзвінки не відповідає? Спить? Жінка почала стукати у двері. – Та не стукай, краще тобі туди зовсім не входити, […]
— Заметіль! Сергію, це ж чудово! Я обожнюю заметіль! Я знаю її! Брат подивився на мене, як на божевільну… — Це як «знаю»? — Дуже просто! Коли починається хуртовина, треба не боятися її. Стати треба ось так – піднявши вгору руки і відчути її силу! Хуртовина покружляє навколо тебе, побачить, що ти її не боїшся, віддасть тобі частинку своєї сили і полетить далі. Спробуй, це легко!, – і я показала братові, як треба зробити. — Пішли бігом! Поглянь, навколо вже нічого не видно, тільки твоя біла хуртовина! – Ні позаду не видно села, ні попереду! І дорогу замітає
Різдвяний святвечір. Що для мене ці два слова? Які думки і почуття я відчуваю в цю ніч…? Спогад із дитинства – засніжена бабусина хата в слобожанському селі. …Мені було 9 […]
Ірина Іванівна стояла на ґанку, накинувши теплу кофту. – Барсику! – покликала вона свого кота. – Та де ж його носить? Зимове село мовчало. – Стоп! – раптом подумала жінка. – Он ланцюжок слідів… І, звісно ж, тягнеться він по сусідському закинутому подвірʼю прямісінько до дверей закинутого будинку. А он і сам кіт! – Барсику! – гукнула Ірина Іванівна. Кіт послухався й пішов до господині. – Ох, ти ж! – ахнула вона. – Скільки ж тебе кликати можна?! Кіт шмигнув у хату. Ірина Іванівна зайшла слідом. – Стій! Дай пообтрушую тебе! – жінка нахилилася, щоб змахнути з чорної котячої спини білі сніжинки і… Обімліла від побаченого! То був зовсім не сніг
– Барсику! Барсику! Та де ж його носить? – Ірина Іванівна стояла на ґанку, накинувши теплу кофту. Зимове село мовчало. Будиночки стояли серед снігу, немов острови посеред океану. Втім, стоп! […]
Про подарунок Віктор подбав заздалегідь. Він вийняв зі своєї скарбнички гроші і пішов у магазин, де купив найрізноманітніші цукерки, вафлі та шоколадні батончики. Усі солодощі він упакував в один великий прозорий пакет, перев’язав червоною стрічкою і залишився задоволений. Ще він приготував кілька невеликих призів для ігор, які належить проводити дідові Морозу. Призи він поклав у кишені червоної шуби. Це були кулі та бенгальські вогні
Віктор і Аліна сиділи за однією партою. Швидко пролетіло півріччя восьмого класу. Ось уже й Новий рік на носі, а Вітя досі не знав, де зустрічатиме Новий рік. Багато однокласників […]
Свекруха хоче, щоб ми продали мою однокімнатну квартиру та переїхали жити до неї. Вона пояснює це тим, що скоро народиться дитина, а в нашій квартирі немає місця.
Я зазвичай не любила ходити до свекрухи на свята, але цього року не було вибору. У їхній родині завжди відзначали День Святого Миколая 19 грудня, але тепер вирішили перенести його […]
Привезла додому 6 тисяч євро, які вдалося накопичити. Все до копійки зібрала, щоб передати дочкам. Поклала гроші в конверт і привезла з собою
Моє життя ніколи не було легким і безтурботним. Я виросла сиротою і жила з бабусею у селі. Грошей у нас майже не було, але нас виручало господарство: молоко, сметана, сир […]
– В сенсі ми знову їдемо до твоїх батьків??? – я спантеличено дивлюся на чоловіка. Знову зіпсовані свята? Та скільки можна! Але Максим, намагаючись зберігати спокій, знизав плечима. – А ти реально думала, що ми можемо не святкувати з моїми батьками і провести час з друзями? Так, я реально так думала цього разу!
– В сенсі ми знову їдемо до твоїх батьків??? – я спантеличено дивлюся на чоловіка. Знову зіпсовані свята? Та скільки можна! Але Максим, намагаючись зберігати спокій, знизав плечима. – А […]