Автор: admin

Андрій солодко спав, коли його розбудила дружина. – Коханий, прокидайся, у мене для тебе сюрприз, – ласкаво говорила Тетяна. – Що? Який сюрприз? – відкривши очі промовив чоловік. – Ось, це тобі! – сказала Тетяна і поставила біля дивану сумку. – Що це? – здивувався Андрій, сів на дивані, відкрив сумку і побачив, що вона пуста. – І що ж це за сюрприз таки?! – Сюрприз полягає в тому, що ти збираєш свої речі у цю сумку, і з’їжджаєш! Ми розлучаємося! – рішуче вигукнула Тетяна. – Як розлучаємося? Чому? Що сталося? – Андрій здивовано дивився на свою дружину, не розуміючи, що відбувається

– На свої гроші купуй для доньки одяг! – з похмурим виглядом заявив Андрій Тетяні. – Я чужих забаганок оплачувати не збираюся, до того ж у неї є батько. – […]

Я з нетерпінням чекав на статус батька. Я ходив на уроки і “практикувався” у двоюрідній сестри, в якої двоє діток. Але коли я привіз з пологового будинку дружину і маленького сина, все змінилося. Оля не пускає мене до сина, каже, що я не можу за ним гідно доглядати. – Дмитре, знову все не так! Ти що, не бачиш, як ти його тримаєш? – Оля підвищила голос, як тільки я взяв сина на руки

Я з нетерпінням чекав на статус батька. Я ходив на уроки і “практикувався” у двоюрідній сестри, в якої двоє діток. Але коли я привіз з пологового будинку дружину і маленького […]

Алла накришила салатів, зробила бутерброди, запекла качку з яблуками. Сьогодні вони з чоловіком вперше за сімнадцять років відзначатимуть Новий рік тільки удвох. Накривши стіл, Алла привела себе в порядок і вийшла з кімнати. – Ого! – глянувши на дружину, у Максима навіть очі заблищали. – Ти чудово виглядаєш! – Дякую, – засоромилася дружина. – Сідаймо за стіл? – Давай! – погодився Максим. Тільки-но подружжя зручно вмостилося за святковим столом, у двері подзвонили. – Кого це принесло? – здригнувся Максим. – Може не відкриватимемо? – запропонувала Алла. – А раптом щось термінове? – сказав Максим, вийшов в коридор, відкрив двері і…заціпенів від побаченого

– Кохана, чим тобі допомогти? Давай, я на стіл накрию? – Максим метушливо бігав квартирою. – Так, можеш виносити прилади у вітальню, – Алла кивнула у бік столу, де стояли […]

Дідусь відчинив двері душа і навіть привʼязав там червону стрічку, незрозуміло звідки вона взялася. Але була конче необхідна для урочистого відкриття важливого для всіх приміщення. Урочисто відкривати була запрошена бабуся. Так уже вийшло, що дід, який безмірно любив її ще змолоду, завжди надавав право першовідкривача його творінь своїй коханій дружині, нині вже прабабусі

Несподівано купилася дача. Ну як купилася? Просто вся родина взяли і склалися фінансами. Молоді додали трохи своїм батькам, і люди похилого віку (які батьки батьків) теж внесли свій невеликий вклад. […]

Ганна затрималася на роботі допізна. Кав’ярня була вже закрита. Раптом у двері постукали. Ганна визирнула. За дверима стояв чоловік. – Вибачте, ми вже закриті, – сказала Ганна. – Я шукаю пекаря цієї кондитерської, – гукнув гість. – Я пекар. Але ми вже закриті, – сказала Ганна. –  Це не може чекати. Ми можемо поговорити? – додав гість. Ганна впустила відвідувача. – У мене траплялася незвичайна історія, – усміхнувся відвідувач. – Майже як у кіно! – Яка ще історія? – не зрозуміла жінка. – Ви створили справжнє диво, – загадково сказав чоловік, зібрався з думками, і все розповів Ганні. Ганна вислухала його і ахунла від почутого 

– Дочко, ну як ти там житимеш? У місті? Одна? – говорила в слухавку Віра Іванівна. – Ну що ти вигадала, Ганно! – Мамо, ну що ти справді? Як усі […]

–  Народиш, подзвони, а Тарасу твоєму нема чого в місто зриватися, хай зі мною в селі. Хіба щоб тебе у вікно побачити, який сенс, приїде потім, у неділю. Тарас не витримав і кинув недороблену огорожу. Так я, замість привітань із народженням дочки, вислухала від мами лекцію, що вийшла заміж за ледаря

Ми з Тарасом і маленькою донькою живемо у квартирі бабусі, маминої мами. Вона давно полинула на небо. Спочатку цю двушку мама здавала, а потім, коли я надумала виходити заміж, сказала, […]

Олесю, а ти не приховуєш від нас чогось? – запитала бабуся. Всі за столом замовкли. Мама, тато, брати й сестри – всі чекали моєї відповіді. Я ковтнула повітря і взяла Валерія за руку. – Ми хочемо вам дещо сказати, – почала я. – Ми чекаємо дитину. Спочатку запанувала тиша. Я бачила, як мама закрила рот руками, тато насупився, а молодший брат здивовано підняв брови. Але слова бабусі вмить замінили напругу на її протилежність

– Олесю, ти серйозно? Це не жарт? – Валерій дивився на мене з такою розгубленістю, ніби я щойно сказала йому, що ми летимо на Марс. – Це не жарт, Валерію. […]

– Ром, я хочу знову дешеві макарони, смажені з цибулею на олії! Яке то було щастя, коли ми так жили, пам’ятаєш? – але чоловік мене не чув, бо був зайнятий важливою справою: перерахував, як від любить, на кухонному столі, наші тисячі доларів. Завтра Роман понесе їх у банк і покладе на наші рахунки. Ось на що перетворилося в Києві наше сільське життя. У нас кожна іграшка на новорічній ялинці – це менше 2000 гривень коштує і купуємо ми щороку неодмінно в ЦУМі нові, ручної роботи. А минулорічні я роздаровую менш заможним знайомим чи віддаю на благодійність

– Ром, я хочу знову дешеві макарони, смажені з цибулею на олії! Яке то було щастя, коли ми так жили, пам’ятаєш? – але чоловік мене не чув, бо був зайнятий […]

Спокійна і жаліслива Марія, почувши зізнання, почервоніла, – це так обурення на її обличчі з’являлося. Вона тут, розумієш, зі співчуттям до нього, а він розігрує їх… — Забирайте свою торбинку та й ідіть звідси… — Грубо… грубо з порядною людиною… ну, так, я ж винен… завтра я буду біля ваших ніг із тридцятьма… трьома… – він махнув рукою, – коротше, з мене тридцять копійок і ще три копійки

— З вас ще тридцять три копійки… Продавець, миловидна, пухлощока дівчина, терпляче дивиться на покупця. Тут, у маленькій крамничці, що притулилася на першому поверсі чотириповерхового старого будинку, і дожила до […]