Автор: admin
– Людочко, пробач! – жалілася Ірина Василівна невістці. – Ми не хотіли! І взагалі, воно саме! Голосіння свекрухи, яка прийшла о пів на одинадцяту вечора, вразили б будь-яку невістку. – А що сталося? – нічого не розуміючи, спитала Люда. – Ми ж ненадовго відійшли, – плачучи, продовжила голосити Ірина Василівна. – На річку пішли, – вставив слово її чоловік Андрій Іванович. – Ну, годинок на п’ять, але ж не більше! – Ірина Василівна зупинила чоловіка. – А воно ж… – Людо, невісточко, пробач нас! Ми не хотіли! – закивав Андрій Іванович. – Саме воно якось сталося! – Мамо, тату, а що трапилося? – вийшов до батьків Петро. Він не розумів, що відбувається
– Людочко, пробач! Ми не хотіли! Ми випадково! І взагалі, воно саме! Голосіння свекрухи, яка прийшла о пів на одинадцяту вечора, вразили б будь-яку невістку. – А що сталося? – […]
Катя прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Катю, привіт! – одразу сказала Валентина Ігорівна. – Мамо? Привіт, давно не чула твій голос, – здивувалася Катя. – Так, нема коли з тобою поговорити. Справ багато. Дочко, ми з татом на Новий рік усіх до себе кличемо. Ви з Віктором приїдете? – поцікавилася мама. – Якщо запрошуєте, приїдемо, – усміхнулася донька. – От і чудово! Тоді чекаємо на вас 31 числа, – якось підозріло додала Валентина Ігорівна і закінчила виклик. Донька зраділа запрошенню матері і почала готуватися до свята. Але Катя навіть уявити не могла, що задумала її мама
– Катю, привіт! — Валентина Ігорівна рідко дзвонила молодшій дочці, тож дівчина здивувалася, коли побачила номер матері на екрані. – Мамо? Привіт, давно не чула твій голос. – Так, нема […]
Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька жіночка в акуратному, але явно старому пальто повільно йшла вздовж поїзда, тягнучи за собою потерту картату сумку на коліщатках. – Тітонько Віро! – неголосно гукнула Марина, спускаючись сходками. Бабуся обернулася: – Мариночко, голубонько! А я йду, виглядаю, думаю, може не твоя сьогодні зміна… – Для Андрійка передача? – Марина вже знала відповідь. – Так, доню, – сказала старенька. – Грибочки маслюки, сама готувала, як він любить. І варення – його улюблене з дитинства… Напарниця Марини – Світлана, ніяково переступала з ноги на ногу, не знаючи, як реагувати на це все. Вона ще не знала всієї правди
Вогкий осінній вечір огортав перон сірим серпанком. Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька, сухенька жіночка в акуратному, але явно старому пальто повільно йшла вздовж поїзда, тягнучи […]
Наталка була на роботі, і працювала над черговим проєктом. За роботою жінка і не помітили, як швидко пролетів час. Пролунав звук телефону. Прийшло повідомлення. Наталка глянула на екран мобільного, писав її чоловік, який теж працював у цій компанії. – Як дивишся на те, щоб разом пообідати? – запитав Олег. – Чудова ідея! Через п’ять хвилин зустрінемося в їдальні, – відповіла дружина. Вона встала з-за столу, вимкнула комп’ютер, взяла свою сумочку і вийшла з кабінету. Наталка вийшла в коридор і… заціпеніла від побаченого
Олег нервував. Наталка в таких випадках говорила, що він «роздратований до межі» – від цієї її фрази він дратувався ще більше. І було від чого нервувати — як він міг […]
Павлик чекав діда внизу, потім разом пішли до дверей, але тут їм напереріз кинулася якась жінка з сумками, кинулася, майже вже випередила, але тут послизнулася і з усього маху пірнула пінгвінчиком уперед, розтяглася, розкинувши руки й охаючи. Сумки вдарилися об обмерзлий асфальт, у них щось задзвеніло. По снігу розпливлася криваво-червона пляма, запахло варенням. — Малинове… – видихнула жінка. – Шкода
До поліклініки йшли мовчки. Павлик пихтів, ледве-ледве встигаючи за дідом, а той широкими кроками через кучугури і замерзлі калюжі рухався попереду танкером. Дідові поступалися дорогою, відходили вбік, дивилися потім йому […]
Вирішила віддати свою пенсійну карту невістці, щоб моя онука ні в чому не мала потреби. А потім якось забіг до мене син мій Сашко. Він поїв у мене борщу з апетитом і, червоніючи, попросив грошей у борг
Я на пенсії вже два роки. Але вдома не просто так сиджу, а займаюся улюбленою справою, яка приносить мені дохід. Тварин люблю всією душею, тому беру на перетримку собак та […]
– Мамо, якщо ви це зробити – і від вас одразу переїду і навіть родичатися не буду, забуду, що ви є! Мені тут малеча ваша під ногами не потрібна! Ви мене до 15 років не ростила, а на бабусю спихнули! – моя 19-річна дочка влаштувала вчора цілу сцену. Це правда. Так склалося, що нашу доньку Вікторію виховували мої батьки. Ми з чоловіком навчалися на першому курсі вишу, коли дізналися, що у нас буде малеча
– Мамо, якщо ви це зробити – і від вас одразу переїду і навіть родичатися не буду, забуду, що ви є! Мені тут малеча ваша під ногами не потрібна! Ви […]
Ганна стояла на касі й пояснювала пенсіонерці, чим «Теляча» ковбаса відрізняється від «Філейної», аж раптом почула нестямний жіночий крик із підсобки. Дівчина одразу здогадалася, що це господиня магазину, як зазвичай, через чорний вхід зайшла. «Тільки от, чому вона кричить?». Аня згадала про кошеня і, сказавши пенсіонерці, що зараз повернеться, кинулася в підсобку, розуміючи, що зараз доведеться пояснювати Валентині Павлівні, що кошеня робить усередині магазину і чому воно лежить на її дивані
Маргарита Іванівна зібралася вже йти, як раптом почула дивний шум у спальні. — Ти не одна, чи що? – насупилася господиня квартири й несхвально подивилася на Ганну. – Я ж […]
Марина тільки-но прокинулася, як у двері подзвони. На порозі стояла свекруха, з двома важкими пакетами у руках. – Доброго ранку, – привіталася Марина, відкривши двері. – Ви ж мали ближче обіду приїхати. – Я тут подумала, чого чекати обіду! – радісно оголосила свекруха. Валентина Петрівна пройшла на кухню, поставила пакети біля столу. – А дівчатка ще сплять? – поцікавилася вона у невістки. – Вже ні, – відповіла Марина. – Чудово! Піду привітаюся, – усміхнулася свекруха і вийшла з кухні. Марині стало цікаво, що свекруха принесла у цих пакетах. Марина підійшла ближче, заглянула всередину і ахнула від побаченого
Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг. Перший сніг цього грудня. М’які пластівці поволі опускалися на землю, вкриваючи сірий асфальт білим покривалом. Іншим разом вона б пораділа цьому видовищу, але зараз […]
Мало бути весілля і онуки, а вийшов сором і скрегіт зубів. Син Ніни став прикладом ідеально змарнованого життя. «Я не свекруха, тому що весілля не було і, мабуть, не буде, а якщо весілля немає, то про онуків і думати немає сенсу. Що я буду бабусею від неофіційних стосунків?” -говорила сусідці Ніна
Ніна завжди була жінкою з великою душею і серцем, повним сподівань. Усі її мрії про щасливу родину були побудовані на ідеях весільного вбрання, радісних дзвінках гостей, піснях і танцях, що […]