Автор: admin
Оксано! Я в свої молоді роки краще за тебе знала, що важливо в житті! І зараз тобі треба послухати мене.— Мамо, бабусю, чому ви не можете просто помовчати хоча б на хвилинку?
Віка повернулася додому пізніше, ніж зазвичай. Було вже майже дев’ять вечора, і в коридорі на неї чекав знайомий звук — мати та бабуся знову сперечалися. Здавалося, ця звичка, якою вони […]
Анатолій повернувся додому з роботи. – Я вдома! – гукнув він до дружини. Але відповіді не було. Чоловік роззувся, пройшов в кімнату і здивувався. Віра сиділа на підлозі і збирала свої речі у валізу. – А ти куди збираєшся? – запитав він. – Подалі від тебе! – раптом сказала Віра. – В сенсі? – усміхнувся Анатолій, подумавши, що дружина жартує. – Я подаю на розлучення, і йду від тебе! – вигукнула Віра. – Як на розлучення? Чому?! – здивувався Анатолій. – А ти сам не розумієш чому?! – якось підозріло сказала Віра. – Віро, що сталося?! – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
— Та скільки можна так жити! — роздратовано промовив чоловік. — Чому вона весь час плаче? — Я намагаюся заспокоїти малечу, але вона сьогодні ніяк не засинає. А ти, між […]
Віра прибирала у ванній кімнаті. На одній із поличок, вона помітила тест на вагітність, на якому виднілося дві смужки. – Світлано! Йди сюди! – гукнула вона до молодшої сестри, яка зараз гостювала у Віри. – Що сталося? – Світлана неохоче підійшла до Віри. – Світлано, нам треба серйозно поговорити, – сказала Віра. – Треба…, – зітхнула сестра. – Значить, ти розумієш про що, – додала Віра. – Може хоч скажеш, хто батько дитини? – А що тут казати…Твій чоловік і є батьком моєї дитини! – несподівано сказала Світлана. – Мій Роман?! Що ти таке каже? – Віра здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається
Світлана вперше приїхала до старшої сестри в гості. З Вірою вони не бачилися два роки. Щойно сестра вийшла заміж, вони одразу з чоловіком переїхали до нового району. Квартира у новобудові. […]
– Не хотіла тобі, доню, раніше казати, сюрприз готувала. Ми з батьком вирішили купити тобі квартиру, досить по орендованих тинятися метатися. Тут відразу пожвавішала мати Руслана, сказала, що вже давно настав час розписатися і народити діточок як на небі зірочок. Один його друг сказав в розмові з іншим нашим знайомим, що мій Руслан шукає дружину із квартирою. Я вдала, що не почула, але вирішила розібратися з чоловіком і нашими стосунками
Від початку спільного життя з Русланом я зрозуміла, що домом і всімаа хатніми справами доведеться займатися мені. Я особливо не замислювалася і не переживала, бо у більшості моїх подруг чоловіки […]
– Данику, що це??? – я здивовано обернула ся до чоловіка, кий чухав потилицю, дивлячись на накритий кухонний стіл. — Добрий ранок, дітки! — свекруха Ніна Данилівна радісно обернулася до нас, тримаючи в одній руці лопатку, а в іншій якусь тарілку з чимось зеленим і незрозумілим. — А ось і курочка! Ще гаряча, щойно з духовки!
– Данику, що це??? – я здивовано обернула ся до чоловіка, кий чухав потилицю, дивлячись на накритий кухонний стіл. Сьогодні о 5 ранку я прокинулась від дивних запахів. Мені на […]
Людмила варила борщ, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила свекруха. – Так, Ганно Іванівно, я вас слухаю, – сказала Люда, піднявши слухавку. – Людмило, тут така справа… Євген Петрович занедужав у нас, – почала свекруха. – Ми запрошували вас до себе на Новий рік, то я дзвоню повідомити, що тепер святкування відміняється. – Що поробиш. Шкода, звичайно, що свекор занедужав перед самим святом, – сумно сказала Людмила. – Добре тоді. Бувай, – попрощалася Ганна Іванівна. Але свекруха не завершила виклик і одразу продовжила розмову зі своєю донькою Оксаною. Людмила прислухалася до розмови свекрухи та зовиці і ахнула від почутого
– Ти думаєш, вона йому повірить? – із сумнівом у голосі спитала у матері Оксана. – Звісно, повірить! Куди вона подінеться? Людка ж у рота чоловікові заглядає, не розумна, закохана, […]
Зоя з Ольгою відпочивали на дачі. Із сусіднього подвірʼя почувся запах шашликів. – Ох, який аромат! – сказала Зоя. Раптом на подвір’ї з’явилася сусідка. – Дівчатка, а я по вас! – заявила вона. – Запрошую на шашлики! Ольга почала відмовлятися, але Зоя повела подругу до сусідів. Біля мангалу порався якийсь худорлявий мужик у старих шортах і в якійсь старій подертій футболці… Він тихо щось наспівував. Побачивши жінок, чоловік усміхнувся: – Здрастуйте, дуже радий! – Здрастуйте, – відповіла за обох Зоя. Ольга хотіла розвернутися і піти. – А ми всі тебе тільки й чекаємо! – раптом гукнула кудись у бік Марина. Ольга повернула голову й застигла від побаченого
Ольга дивилася на екран телевізора, де йшла її улюблена передача і уявляла, як зараз відчиняться двері, в кімнаті з’явиться її улюблена внучка і, вигукнувши – «Бабусю!», підбіжить до неї. Але […]
Рая мала свій власний магазинчик в торговому центрі. В той день покупці підходили до Раї, знімали з полиць жіночі сумочки, питали ціни. Дві дівчини купили недорогі рукавички. Мила бабуся попросила відкласти їй симпатичний ридикюль на тиждень, до пенсії. Рая забрала ридикюль у шафу… – Схоже, до вечора буде затишшя, – подумала Рая і відкрила свій ноутбук. Вона вдягнула навушники і сіла зручніше спиною до вітрини… Вона взагалі не чула, що відбувається навколо. А далі сталося несподіване
Із напарниками Михайловичу не щастило. Ось років п’ятнадцять тому, був у нього на початку роботи, чудовий напарник – Юрко. Пропрацювали вони разом майже десять років. Обидва передпенсійного віку, обидва рукасті […]
— Та ось, не встиг Федір дах перекрити, хотів дуже, думаю, найняти когось. Накопичити б ще. Тепер треба буде наймати, працівники нині дорогі, мабуть. — Ой, і не кажи. Філончукам он паркан замінили, так вони три пенсії відкладали, а вона у них ого-го, не те що в нас. Тобі, до речі, додали хоч трохи. — Не знаю, Віро, я не цікавилася… щось я й досі відійти від втрати не можу… — Бідолашна, ти бідна. Почекай, Маріє, а Федір не більше за тебе отримував? — Більше. — Ну ось, ти дізнайся. Чула в магазині, тут одна в пенсійний з’їздила, поміняла свою пенсію на пенсію чоловіка та живе приспівуючи, пряники бере
Приходила до тями після втрати чоловіка Марія Іванівна довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не треба було нагадувати. […]
– Так, Наталко, іди геть! Візьми Петьку і живи, де хочеш. Це мій будинок. Я більше не збираюся ділити його з тобою! – Ти серйозно? – Абсолютно! Ти завжди любила повторювати, що ти сильна жінка. Ось і доведи
Я сидів у величезному шкіряному кріслі та дивився у вікно. Вигляд на місто відкривався шикарний, але мені було не до всіх красот. У голові крутилися думки про минуле. І як […]