Автор: admin

В суботу вранці син встав і одразу почав готувати сніданок. Потім прибрав на кухні, погрався з дітьми, попрасував якісь речі, навіть ванну встиг вимити. А невістка? Сидить у кріслі з книжкою, як королева. Потім ще й подружка подзвонила, і вона пішла з нею десь гуляти. Ввечері, коли вона повернулася, я вже не витримала. Ми сіли за стіл пити чай, і я почала

— От скажи мені чесно, ти взагалі не бачиш, що Андрій усе тягне на собі? Він і працює, і вдома все робить. А ти сидиш із книжками та гуляєш. Як […]

Сьогодні мій син сам собі сорочку прасує, а завтра цій принцесі, не доведи Боже, борщ готує і колготки купує. Та в руках жінки повинно все горіти, має бути рух, бо таке в нас життя. Я не здивуюся, як Олег собі іншу знайде. Вони ж в нас жили, але ключове слово – жили. Я до останнього надіялася, що Яна зміниться і ми щасливо заживемо. Але ні, таки переїхали. – Мамо, так для всіх буде краще, – сказав син і зачинив за собою двері

Сьогодні мій син сам собі сорочку прасує, а завтра цій принцесі, не доведи Боже, борщ готує і колготки купує. Та в руках жінки повинно все горіти, має бути рух, бо […]

Дочка повністю забула про свою матір — мою свекруху — і з’явилася лише тоді, коли ми вирішили подарувати їй квартиру.

Так склалося, що мама мого чоловіка, Тамара Михайлівна, певний час жила разом із нами. Її старша донька Ганна обдурила її під час поділу квартири, фактично залишивши матір без даху над […]

Я приїхала до дітей на квартиру і побачила, що там зібралося багато людей. З’ясувалося, що сваха разом із донькою приїхали погостювати, але вже залишилися на цілий місяць.

Ми з чоловіком маємо власну квартиру в місті, яку привели до ідеального стану після капітального ремонту, вклавши чималі гроші. Мій Володя багато років пропрацював на заводі, і ще кілька десятиліть […]

Добре, що гроші були… Клавдію Петрівну все далі захоплювала ідея домашнього ресторану. Вона спеціально сходила в єдиний ресторан в їх невеликому місті. Подивилася, як оформлені столи, написано меню, як подають

– Все, досить, натерпілася. Подаю заяву на розлучення! – кричала Клавдія Петрівна.– Тa подaвaй, подaвaй, злякала. Я, може, все життя тільки про це і мріяв, – відповів Віктор Семенович. – І подам, думаєш, не […]

Їхав він і згадував слова старого: «Мені без моєї старої – кінець». Запали йому в душу слова Григорія Опанасовича. Ось він, Михайло, зі своєю Іриною чверть століття разом, а ніколи не замислювався, кінець йому без неї чи ні. І вона ніколи, напевно, не замислювалася. А от не дай Боже що… як одному? Ось Григорій, якому вже вісімдесят сім точно знає, що йому без дружини – кінець

— Не зли мене, Грицю! Коли це я тебе не годувала? Скажи ще, що й нині голодний… — Не бурчи, бабцю, став харчі на стіл, повертайся жвавіше… — У мене […]

– Мамо, ну не можна ж так поводитися! Ти вже не молода, щоб по горах скакати та цілодобово в автобусі трястись. Навіщо тобі ці подорожі? Чого тобі в житті не вистачає? – Сиділа б удома, як усі пристойні бабусі, онукам пиріжки куховарила. Вже соромно людям у вічі дивитися! Ти ніколи не можеш з онуками посидіти, коли нам треба! – Обурювалася дочка

– Мамо, візьмеш дітей на вихідні? Ми з Вадиком на озеро хотіли вдвох з’їздити, відпочити. – Ганно, вибач, не можу. Ми в Яремчу їдемо на тиждень, завтра вночі виїзд. – […]

— Таню, а що це з тобою? — Що саме? — зробила вигляд, що не розуміє. — Ну – губи, вії, ця нова фігура. Я ввійшла, а в мене в голові вже думки рояться: це що, за мої гроші вона таке зробила? Невістка посміхається, говорить солодкими словами, а я не можу нічого з собою зробити — злюся. Гроші я їм переводжу регулярно. І це не просто “допомога” — я дійсно стараюся, щоб вони ні в чому не потребували. Син з невісткою купили квартиру. Я в цьому їм допомогла. У них двоє дітей, і я радію, що можу брати участь у їхньому житті хоч здалеку. А тут вирішила приїхати додому на свята. Побачити всіх, провести час із онуками. І ось що я побачила.

Я живу в Голландії вже десять років. Переїхала, коли стало важко тут, в Україні, після того, як полинув на небеса чоловік. Син тоді тільки починав свою дорослу дорогу, а я […]

— Все просто, — відповіла Іванна Тарасівна. — Ти мені платиш десять тисяч гривень щомісяця, і я нічого не кажу твоєму чоловікові. — Ви серйозно?! — я вже не могла тримати емоції. — Це ж шантаж! — Називай як хочеш. Я лише хочу справедливості. — Якої ще справедливості? — я була шокована. — За що я маю вам платити? Вона знизала плечима. — Ну, ти сама знаєш. Якщо чоловік дізнається про це, сім’ї не буде. А мені потрібні гроші

Свекруха запросила мене на вечерю. Сказала, що хоче просто поговорити. Без зайвих людей, без напруги. Запропонувала зустрітися в кафе, і я погодилася. Чому б і ні? Ми ж дорослі люди, […]