Автор: admin

— Скільки днів вашому салату? Але перше, що мене здивувало — це постіль. Чистенька, випрасувана, але після першої ночі я помітила, що мені її не поміняли. Другу ніч теж спала на тій самій. Син пояснив: — Мамо, ми міняємо постіль раз на тиждень. — Як це раз на тиждень? — здивувалася я. — А як же чистота? Я ж тобі і нам з татом щодня міняла та й вручну прала в той час! Ще більше мене обурив рушник. Позавчора дали мені біленький, махровий, але я бачу: на третій день той самий висить

Позавчора я приїхала до дітей провести свята. Чоловіка мого не стало півроку тому, самотньо мені в моєму райцентрі. Але що поробиш, треба звикати. Та на свята мене син і невістка […]

12 років потому, мій телефон задзвонив. Номер тата. Я не вірила своїм очам. – Лесю, це тато. Я хотів би побачитися. Чи можемо ми сходити хоча б на каву? – Голос був слабким, тремтячим. Якби це було 10 років тому, я, мабуть, заплакала б від щастя. Але зараз замість радості я відчула холодний клубок. Я не знала, що відповісти. Зрештою погодилася, але з однією умовою – лише ми вдвох

– Ти ж мене не покинеш, правда? – голос тата прозвучав настільки невпевнено, що я ледь не cтерпла. Ці слова він сказав мені після десятків років мовчання. Після всього, що […]

У свекрухи Наталі був день народження. Валентина Петрівна запросила на свято родичів і сусідів. – Мамо, а ти поклич ще й Настю і її бабусю теж! – раптом сказав чоловік Наталі, Вадим. – Настя тепер нам не чужа. Вона ж моя найкраща співробітниця! Наталя подивилася на цю Настю за столом, як її чоловік поглядав на неї, й одразу все зрозуміла… Коли підійшла черга Наталі виголошувати тост, вона раптом дістала якусь велику папку і встала. – Валентино Петрівно, ви, будь ласка, мені вибачте, – сказала вона свекрусі. – Сьогодні я трохи зіпсую ваше свято… Вадим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Я думаю, що ми з Вадимом скоро розлучимося, Ніно. Я тут про нього таке дізналася, що не вкладається в голові. І якщо це виявиться правдою, я ніколи його не […]

Я стояла перед кабінетом чоловіка і чула якусь метушню, сміх і звуки, які свідчили про ту саму близькість. Вірочка поводилась голосно, нітрохи не соромлячись того, що вони, взагалі-то, на робочому місці. Тремтячими руками я відкрила трохи двері. Перше, що кинулося в очі – коробка з тими самими сережками, які я виявила в своїй шафі! Так ось кому вони призначалися, а зовсім не мені

Роки нашої інтернатури та ординатури були складними в фінансовому плані. Маленькі доходи, пов’язані з постійними нічними чергуваннями, не сприяли розвитку романтики. Добре, хоч жили у моєї мами, все ж легше, […]

Тому, паняночки, не розказуйте мені тут, що кохання – це головне в житті, а життя з чоловіком під одним дахом – верх жіночих мрій і щастя. Я на собі переконалася, що це зовсі-зовсім не так.Заміж мене тепер медовим пряником і всіма доларами світу не заманиш, хоча моя рідня і особливо мама не розуміють, як отак без чоловік і штанів поруч можна жити в кайф. Бо жіноче щастя – це якраз обслуговувати ті штани. Кохання не існує, скажу я вам, і ніхто мене не переконає в зворотному, я на свою матусю надивилася в цьому плані

Заміж мене тепер медовим пряником і всіма доларами світу не заманиш, хоча моя рідня і особливо мама не розуміють, як отак без чоловік і штанів поруч можна жити в кайф. […]

Ганна приїхала на вокзал. Її коханий Ігор вже чекав біля кас. Він побачив Ганну і посміхнувся. – Привіт, кохана! – сказав чоловік. – Я вже здав багаж. – Дякую, – Ганна озирнулася. – Слухай, давай підемо десь поки посидимо… Раптом вона когось побачила. – Ганно, ти чого застигла? – запитав Ігор. Він простежив за її поглядом. – Твої знайомі? Ганна повільно підійшла до того чоловіка з дівчиною на якого дивилася. – А що ти тут робиш, Павлику? – раптом запитала вона. – Хіба ти не на риболовлю збирався? – А ти хіба не з Маринкою мала їхати? – запитав у відповідь чоловік. – Павлику, хто це така? – запитала супутниця чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Марино, мені треба з тобою поговорити. Тільки пообіцяй, що це залишиться між нами. Марина уважно подивилася на подругу. За п’ятнадцять років дружби вона навчилася розрізняти всі відтінки її настрою. […]

— Ти мене ніколи не любила! – ридала в слухавку Віра вже через п’ять хвилин, – ні ти, ні мама, ніхто! Ти перетворила мене на монстра, який все зжирає. Твоїми стараннями я стала відбивною, котлетою і соусом до риби, та я навіть пахну каструлями з їжею! — Звідки стільки злоби, Віро? Ти що, сіла на дієту? Зараз же кидай ці дурниці! Невдячна, я тебе стільки років ростила як могла, а ти мені претензії. А нумо давай приїжджай до мене, я тут такий рецепт вишукала зі свинячої шиї, ти просто зобов’язана навчитися його готувати

У дитинстві бабуся забороняла Вірі дивитися в дзеркало: — Не дивись туди – марна трата часу, нічого там красивого не побачиш. Їж, їж краще, та побільше, а то одна шкіра […]

Був суботній ранок. Чоловік поїхав до своєї мами – допомогти. Адже вона, бачите, сама не може розморозити холодильник

Суботній ранок почався несподівано. Чоловік поїхав до мами «допомогти з розморожуванням холодильника», а повернувся напрочуд швидко — і не один. — Хазяйко, приймай гостей! – Почула я гучний голос Лідії […]

Володя часто їздить у відрядження. У нього є окрема сумка, яку він навіть сам пакує. Я ніколи не лізла туди – навіщо? Але цього разу вирішила просто освіжити її: може, там залишився якийсь одяг чи старі чеки. Розстібаю блискавку, відкладаю кілька речей убік і натикаюсь на косметичку. І тоді я їх побачила

– Я не знала, як реагувати. Просто отетеріла з цією сумкою в руках і дивилась на її вміст, ніби це міг бути якийсь жарт.Але ні, це не був жарт. Все […]