Автор: admin
Олена накривала святковий стіл. Гірлянди переливалися вогнями. В кімнаті тихенько грала музика. Дівчина планувала святкувати цей Новий рік одна. Раптом у двері хтось подзвонив. Олена стрепенулася. Вже була за десять одинадцята. – Невже подруги все таки вирішили прийти?! – подумала дівчина. Вони переживали і кілька разів питали, чи не передумала Олена побути на самоті. Але та постаралася переконати їх, що їй потрібен час на роздуми… Відкривши двері, Олена здивувалася ще більше! На порозі, переступаючи з ноги на ногу, стояла… Її сестра, Алла! І вона була не одна… Олена не розуміла, що відбувається
Гірлянди вже переливалися яскравими барвистими вогнями. У кімнаті тихесенько грала святкова музика. Олена накривала на стіл. Нехай все виглядало надто скромно, але вона планувала зустріти цей Новий рік одна. Вперше […]
— Ось це так! – раптом вигукнув тато. Провідниця теж, напевно, спросоння була, і висадила нас на іншій станції, а наша станція наступна. Як же тепер бути? Ми ще постояли, обмірковуючи, що ж робити. Мороз був невеликий, тихо падав легкий сніжок, погода була чудова, але було якось боязко, особливо мені, темно, а навколо ні душі. — Підемо, хоч на вокзал зайдемо, там веселіше, – запропонував тато
За все своє довге життя я зустрічала Новий рік багато разів і щоразу по-різному. Але найбільше мені запам’ятався 1969 р., коли я, десятирічна дівчинка, разом із татом на Новий рік […]
– Мамо, це ж ми твоя родина! Ну які Франції чи Америки! У тебе тут ми – діти, онуки. Ти нам всім потрібна! Ти як поїдеш на кілька років, так станеш нашем дітям чужа, вони тебе й забудуть! – умовляє мене старша дочка Надя. Я зараз на роздоріжжі і вся у сумнівах. У мене троє дітей. Вони всі вже влаштовані, у кожного своя сім’я. З чоловіком ми дуже давно розлучені, у кожного було своє життя, але наразі я сама. Але не зовсім. Їхні прохання часом звучать як вимоги – оплатити няню, звозити когось з онуків на гуртки. Одного разу на сімейному обіді моя найстарша дочка, Надя, сказала: — Мамо, ти ж розумієш, що ми не можемо без тебе. Хто буде допомагати з дітьми? Нам і так важко
– Мамо, це ж ми твоя родина! Ну які Франції чи Америки! У тебе тут ми – діти, онуки. Ти нам всім потрібна! Ти як поїдеш на кілька років, так […]
На Зоряні я одружився лише тому, що цього хотіли батьки. На перший погляд в нас була ідеальна сім’я: двоє дітей, квартира, подорожі. Але я не почувався щасливим. Ось тому коли я почав переписуватися з Інною то зрозумів, що проживаю не своє життя. Я не знав як на це відреагує дружина і мої “привильні” батьки. Але я пішов на цей крок і ні про що не шкодую. Той вечір у вітальні, коли діти поснули, я ніколи не забуду
На Зоряні я одружився лише тому, що цього хотіли батьки. На перший погляд в нас була ідеальна сім’я: двоє дітей, квартира, подорожі. Але я не почувався щасливим. Ось тому коли […]
Вікторія прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного і побачила, що дзвонить її племінниця Алла. – Тітко Віка, ви зайняті? – одразу запитала племінниця. – Вирішила трохи прибирати в квартирі, – відповіла Вікторія. – Ми можемо зустрітися? – запитала Алла. – Алло, щось сталося? – запереживала Вікторія, помітивши, що племінниця дуже схвильована. – Не телефонна розмова! Давайте за годину зустрінемося у кафе, адресу я відправлю повідомленням. Мова про мого батька! – повідомила Алла і відключилася. Віка одразу почала збиратися на зустріч із племінницею. Але Вікторія навіть уявити не могла, що збиралася повідомити їй Алла
Свою першу доньку Софія народила майже у шістнадцять років. Ну отак вийшло. Виховувати Аллочку допомагала мати. А у двадцять два роки вийшла заміж за Романа. Прожили разом кілька років, та […]
Того дня вчителька вирішила забрати Іру до себе додому, адже її батько був у непридатному стані, щоб піклуватися про доньку. Жінка приготувала для дівчинки вечерю, облаштувала їй спальне місце та постаралася створити затишок, аби Іра відчула себе в безпеці. Наступного ранку, зібравшись із думками, вчителька вирішила піти до батька дівчинки на серйозну розмову. Вона мала намір з’ясувати, що саме сталося, і як можна допомогти, адже Іра заслуговувала на кращі умови для життя та підтримку, якої їй так бракувало.
Світлана Семенівна приїхала до цього села чотири роки тому за розподілом. Усе, що було в її минулому житті, залишилося далеко: друзі, рідні та навіть наречений. У новому місці для неї […]
Поки я за комп’ютером, подруга пішла на кухню, дістала торт із холодильника та віддала доньці.Я втратила найкращу подругу через те, що в моїй морозилці не було пельменів. Мене звуть Тетяна, мені 31 рік, живу сама у своїй квартирі. Достаток у мене середній, одній мені вистачає, але до мене зачастила подруга з п’ятирічною донькою. То Віка малу на гурток веде, то повз проходили, то чоловік на чергуванні, ось вона і заходить поспілкуватися і скоротати час. Я працюю віддалено, тому майже постійно вдома, і вона про це знає. З їжею я не розраховувала на них, купила собі шматочок тортика
Поки я за комп’ютером, подруга пішла на кухню, дістала торт із холодильника та віддала доньці. Я втратила найкращу подругу через те, що в моїй морозилці не було пельменів. Мене звуть […]
Степан посварився з дружиною. Якийсь час він жив у свого батька. Якось, коли Ольга пішла на базар, Степан прийшов до себе дому. Він зайшов у сарай, відкрив двері, і випустив на сніжок своїх гусей. Гуси раділи прогулянці. Гусак підбіг до Степана, який присів навпочіпки, і обвив своєю шиєю шию господаря. Наче обійняв… Таку картину й побачили Ольга з донькою, які повернулися додому. – Ого, та тут любов, обійми! – вигукнула донька Оленка. – Тату, ти повернувся? Степан мовчав. – Голодний? – запитала Ольга чоловіка. – У нас сьогодні святковий обід. Ти не забув? – Про що? – запитав Степан. Він не розумів, про що вона говорить
Степан з Ольгою були одружені вже понад п’ятнадцять років. Жили вони на крайній вулиці невеликого містечка, більше схожого на село. Мальовничі місця, риболовля на озері та річці, що огинала їхню […]
Семен повернувся додому з роботи, як раптом у двері подзвонили. На порозі стояла його мама. – Мамо? Ти чому прийшла? – здивувався він. – Невже не можна просто прийти? – відповіла Валерія Іванівна. – Звісно можна, – усміхнуся Семен і запросив матір на кухню. – Зробити чаю? – Не відмовлюся, – відповіла жінка. – А я бачу Жанночки і дітлахів ще немає? – зауважила Валерія Іванівна. – Скоро мають повернутися, – відповів Семен. – Чудово! Значить не завадять нам обговорити одну делікатну справу, – підозріло сказала Валерія Іванівна. – Яку ще справу? – здивувався син. Але Семен навіть уявити не міг, про яку таку “справу” зібралася говорити його мати
– Невже не можна просто прийти в гості? – обурився Семен. – Так я просто й прийшла, – Валерія Іванівна підібгала губи. – Ось! Пий чай і радій, що у […]
Я раз їх запитала, як це все готувати, а сестра так здивовано на мене подивилася і каже: “Це все доставляють. Ми не маємо часу готувати”. Ну то вже взагалі. Немає часу їжу приготувати, а що ж ви тоді в житті робите?! Ви знаєте, я не розумію, для чого живуть моя сестра і зять. От чесне слово. Їм уже по 40 років. Ми з чоловіком трохи молодші, і у нас троє діток, а в них немає нікого. Заробляють обоє ого-го. У неї свій бізнес, він у спецслужбі певній служить. Я думаю, що 300 000 гривень вони на місяць мають. І при цьому вони нам абсолютно не допомагають. Сестра, звісно, трохи допомагає батькам. То паркан у дворі поставила, то путівку їм купила в санаторій
Ви знаєте, я не розумію, для чого живуть моя сестра і зять. От чесне слово. Їм уже по 40 років. Ми з чоловіком трохи молодші, і у нас троє діток, […]