Автор: admin
– Ти всі гроші додому надсилаєш, а на старості років житимеш на вокзалі, –слова Валі змусили мене замислитися.
Вперше на заробітки я поїхала у далекому 2002 році. Життя було важким. Чоловік пив, дітям не вистачало грошей ні на одяг, ні на навчання, а у квартирі все розвалювалося. Ремонту […]
Залишилася Марина сама. Щоправда, знаючи себе, жінка розуміла – це ненадовго. Так і вийшло. Вона посумувала півроку, а коли витерла сльози, виявила, що навколо вже зібралася невелика команда залицяльників. До речі, навіть мама Марини свого часу дивувалася такій затребуваності дочки. — І що вони в тобі знаходять? Штабелями ж просто падають! Не красуня ти в мене, начебто… чи я чогось не розумію
— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий чоловік! Нізащо […]
– Ти стала якоюсь безхарактерною… байдужою… Адже ти не була такою раніше. Ми вже 5 років живемо разом, але зараз мене починає дратувати ця твоя поведінка… Може, мені знайти іншу? — сказав чоловік з уїдливою усмішкою
-Де ти була? — спитав чоловік.-У мами, – спокійно відповіла дружина.-Знову? Ти останнім часом дуже часто сидиш у неї, — невдоволено заявив чоловік. Дружина у відповідь промовчала.– Ти стала якоюсь […]
Мені ще сорока немає, а мамі не подобається той факт, що я досі живу з ними під одним дахом. Вона каже, що я геть не самостійний. Але для чого витрачати гроші на оренду чи покупку житла? У мене є все: і мамин смачний борщ і чистота, якій позаздрить кожен, а найголовніше, завжди випрані і вискладені шкарпетки і не тільки в шафі. Я не збираюся нічого міняти. Точніше, не збирався, бо одна зустріч таки мене заставила “зашарітися”
Мені ще сорока немає, а мамі не подобається той факт, що я досі живу з ними під одним дахом. Вона каже, що я геть не самостійний. Але для чого витрачати […]
Антоніна Михайлівна пам’ятала, як Олексій наступного дня після весілля тихо запитав у неї: — А можна я вас мамою буду називати? І Антоніна Михайлівна погодилася. Олексій не просто називав тещу мамою, він ставився до неї, як до матері. До того ж його рідна мати все ще була жива, але з нею хлопець спілкуватися не хотів, та й вона не горіла бажанням
Стукіт у двері пролунав у той момент, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок. Ще з вечора вона зробила сирники, а потім їх заморозила. А вранці, розігрівши, готувалася насолодитися улюбленою стравою. […]
Вони приїхали за три дні до Миколая: Оля, її чоловік Віталік, двоє дітей — Настя і Андрій, і її мама, моя тітка Валентина. Привезли з собою величезний багажник речей, пакети з делікатесами і навіть свої ковдри. — Ну, це ж у вас тут холодно! — сказала тітка Валя, заходячи до будинку і змахуючи уявний сніг із плечей. — У селі завжди так. А в нас у Києві батареї гріють, хоч у майці ходи. Перший день пройшов ще більш-менш нормально. Але вже наступного ранку почалися “пригоди”. — А що у вас на сніданок? — запитала Оля, сидячи на кухні і дивлячись на мене, наче я шеф-кухар у ресторані. — Щось хочеться таке місцеве. Може, парові вареники? З ягодами?
Цього року ми з чоловіком нарешті завершили будівництво нашого нового будинку. А до цього жили в старішій хаті моєї бабусі і будувалися. Тепер у нас будинок – великий, просторий, з […]
Свекруха колупалася-колупалася в моєму борщі. Щось видивлялося в ньому. Брала ложку, підносила до очей, потім виливала борщ назад і потім відсунула тарілку. Виявляється, він не підходить їй, тому що в ньому нема квасолі. Не підійшли їй також мої млинці, голубці, котлети. Не підійшов мій медовик. В кожній страві вона знаходила недолік. І чітко мені пояснювала, що зі стравою не так. Чоловік мій був у відрядженні, тому нічого цього не бачив, що чудила його мама. Коли він приїхав, її вже не було в нашій квартирі, зрозуміло з якої причини. Але чоловік все одно на мене ображається і вважає, що я виставила його маму за поріг
Ох, не знаю, чи писати це як сповідь, чи як комедію з життя. Але почну спочатку, бо інакше не зрозумієте, як я дійшла до такого, ну, скажімо так, крайнього рішення. […]
Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла я своєму чоловікові, але він сприйняв це без особливого ентузіазму, що мене трохи насторожило, але я і подумати не могла, що мене вдома чекає. Я думала, що коли повернуся, усе зміниться: він скаже, що любить, що чекав мене. Але замість цього – чоловік поставив мене перед фактом, що доробить вдома все, як я хотіла, а потім піде від мене. Що робити – я просто не уявляла. Будинок є, все в будинку є, я з грошима додому приїхала – але все це раптом стало не важливим і не значущим. Чоловік вирішив йти від мене, бо за той час, поки мене не було, у нього з’явилася інша жінка
– Сашо, ще огорожу треба доробити, і тоді я вже точно додому, – пообіцяла я своєму чоловікові, але він сприйняв це без особливого ентузіазму, що мене трохи насторожило, але я […]
Ольга не хотіла більше аби чоловік вертався з заробіток. Три роки минуло з того часу, як Іван поїхав на заробітки в Бельгію.
Ольга сиділа на старому дерев’яному стільці в кухні, тихо ковзаючи пальцями по гладкому столу, що давно вже мав потріскані краї. За вікном стихла осіння негода. Проте в серці жінки була […]
Спочатку приходила і жахалася свекруха: кран ледве повертається, зламали, що я сестрі скажу? Люба з чоловіком мчали й терміново купували новий кран. Не допомагало, з інспекціями почала приходити не тільки свекруха, а й господиня квартири, причіпки сипалися одна за одною. — Ну ось, я до себе прийшла, а змушена навшпиньки ходити, ви спите до обіду, – незадоволювала тітка чоловіка. — А час на годиннику 9 ранку, субота, – згадує Любов. – Виповзаємо сонні зі спальні, а вона вже бурчить, що їй, господині, навіть чай не запропонували
— Все мені в провину поставив, і те, що ми іпотеку взяли, і те, що я дитину захотіла, і те, що він змушений тепер працювати на знос, – скаржиться сестрі […]