Мама з татом ніколи особливою щедрістю не страждали. Завжди жили у вічній економії: все дешевше і простіше, і зі спогадами про те, як колись давно було їм добре, всього вистачало.

А те, що мамі доводилося працювати на трьох роботах, щоб їм “вистачало”, вони не вважають нічим особливим. Але зараз не про це.

Життя зовсім інше, часи інші, як і можливості. Із зарплатою і пенсією батьки непогано живуть, але, як і раніше, бояться зайву копійку витратити.

Не можна сказати, що вони багатії, але у них є квартира, у мене є квартира, і ще дідусь живий, теж зі своєю квартирою. Відповідно, нерухомості вистачає.

Ремонти періодично проводяться. У тата і машина є. Усе необхідне є, то навіщо без кінця збирати й відкладати? Вони ніколи далі озера місцевого не ходили, моря не бачили, не те що закордону. І їхати не хочуть – занадто дорого, бачте.

А на що вони тоді відкладають? На похорон? Чи думають, що на той світ гроші з собою заберуть? Адже ні. Їхні заощадження в кращому разі дістануться мені і моїй родині, і тоді що?

Ми самі ці гроші витратимо. То чи не краще батькам подумати більше про себе і подбати про щасливе життя зараз, а не коли-небудь потім?

Усіх нас одного разу не стане, і краще жити нинішнім, ніж весь час турбуватися про майбутнє.

А як ви вважаєте? Чи потрібно безцільно збирати й відкладати, відмовляючи собі в усьому?

КІНЕЦЬ.