Рубрика: Людина
В нас паски завжди пекла свекруха, а мені Лариса Андріївна казала за цю справу і не братись, бо тут потрібен досвід і мудрість літ. Її ж в цей день чіпати не можна. То вона молиться, то місить і ніхто не має права в хату зайти. Ми в той день навіть не дихали. А цього року я нікому нічого не сказавши, вирішила спекти, так би сказати “пробні” пасочки. – Як, ти паски спекла? А коли ти місила? Це ж треба руками і до години часу. Я й не бачила! – А після дзвінка дочки свекруха взагалі відмовилась цього року випікати вироби
Я в невістках вже сімнадцять років. Живемо ми зі свекрухою – так собі. Бувають такі дні, коли Лариса Андріївна до мене чіпляється за будь-що, а бувають і такі, що хочеться […]
Тетяна ніколи не горіла бажанням дбати про своїх онуків. Але коли їй таки довелося виявити турботу до сина своєї сусідки, вона зрозуміла важливість сімейних зв’язків.
Тетяна часто скаржилася на своє важке життя своїм подругам, які у відповідь тільки усміхалися і хитали головами, знаючи, що її становище було цілком комфортним. Її чоловік, який помер 5 років […]
Син Марини повідомив їй, що його бабуся Галина Василівна засмучена їх переїздом у будинок дядька Юри. Марина заспокоїла його, плануючи обговорити це з Галиною, колишньою свекрухою.
Син Марини повідомив їй, що його бабуся Галина Василівна засмучена їх переїздом у будинок дядька Юри. Марина заспокоїла його, плануючи обговорити це з Галиною. Марина та Андрій, її покійний чоловік, […]
Ліду донька стала просити гроші на весілля, адже родина в неї тепер буде багата, тому вона не хоче відрізнятися від них, щоб її бідність кидалася їм в очі. Ліда пішла до шафи, де відкладала гроші собі на останні дні. – Та поживу ще трохи, відкладу собі, доньці зараз важливіше, – промовила мати до себе. Ох, якби ж вона знала, яке майбутнє чекає її
Мені дуже шкода свою літню сусідку, не хотіла б таку старість для себе. Але як тут можна змінити щось? – Мамочко моя ріднесенька, привіт, як ти там живеш зараз одна […]
Алла варила картопельку до оселедця, як раптом на столі задзвонив її телефон. Вона глянула на екран і ахнула! Дзвонила її колишня свекруха… Алла довго дивилася на телефон, який настирливо дзвонив. – Ну, треба ж, і з чого це вона раптом подзвонила? – сплеснула руками Алла. Вони давно вже не спілкувалися. Алла була впевнена, що більше ніколи й не будуть! Телефон прощально дзенькнув і замовк. Алла була впевнена, що свекруха дзвонитиме ще, поки колишня невістка не відповість. Але телефон мовчав! І Алла зважилась на несподіваний крок
Алла варила картопельку до оселедця, як раптом на столі задзвонив її телефон. Вона глянула на екран і ахнула! Дзвонила її колишня свекруха… Алла довго дивилася на телефон, який настирливо дзвонив… […]
Тетяна мила посуд на кухні, як раптом, краєм ока побачила телефон свого чоловіка Віктора. Вона витерла руки рушником і взяла телефон. – Вікторе, тобі тут повідомлення! – гукнула вона. – Ну неси, почитаю, чи сама прочитай, – озвався чоловік з кімнати. Тетяна увійшла в кімнату з розгубленим виглядом і дала чоловікові телефон. – О, Господи… Як таке може бути, Вікторе? – тільки й сказала вона. Віктор глянув на повідомлення й ахнув
Віктор приїхав з роботи в хорошому настрої. По-перше, завтра вихідний, по-друге, він отримав хорошу премію на роботі. Робота далася нелегко, довго над нею сидів, але вийшло те, що було задумано. […]
Іван Григорович довго стояв біля під’їзду свого будинку, когось вичікуючи. Нарешті, він побачив сусідку з п’ятого поверху. Він зрадів, і коли вона проходила повз, випростав спину й бадьоро привітався: – Привіт, Василівно! – Здрастуйте, – похмуро відповіла жінка і пішла далі. – Та, постривай, Василівно! – Іван підбіг до жінки. – Я тобі хочу дещо сказати. Чоловік якось ніяково замʼявся і нарешті заявив: – А приходь-но ти сьогодні, Василівно, на сьому вечора в парк… – Що-що? – здивувалась сусідка. Іван Григорович дістав з кишені якийсь жовтий папірець. Жінка здивовано розглядала його нічого не розуміючи
Сімдесятирічний Іван Григорович довго стояв біля під’їзду своєї п’ятиповерхівки, когось терпляче вичікуючи. Нарешті, він побачив сусідку з п’ятого поверху, яка повільно йшла до будинку. Він зрадів, і коли вона проходила […]
Олена Сергіївна пекла пироги. Сьогодні приїдуть її діти із своїми сім’ями. Жінка накрила стіл і стала чекати. – Ось і приїхали, – зраділа Олена, коли у двері постукали. Всі сіли за стіл, розмовляли, куштували пироги. – Мамо, а батько де? – раптом запитав старший син Микола. – Поїхав у справах, – відповіла жінка і зупинилася. – А знаєте, у мене є новина для вас. Батько зараз приїде, і все зрозумієте. – Яка новина? – здивувалася донька Оля. У цей момент двері в будинок відчинилися, і увійшов батько. Раптом всі перевели погляд на двері і застигли від здивування
– Миколо, ти чого? Приїжджай! Припини, всі збираються! Так, ось прямо всі, чуєш. Так! Просто на день матері! – Микитенко вигукував у трубку. – Тату, тихіше, він і так чує, […]
– Мамо, ти чому на подвір’ї сидиш? Темно вже! – спитала Люба. – Катьку чекаю, – відповіла Віра з ображеним обличчям. – Мамо, яку Катьку? Тітку Катю? Ти її ніколи так не називала, – здивувалася донька. – Тепер називаю, – вигукнула Віра. – Мамо, ти що, з нею посварилася? – здивувалася Люба. – Сказала вона мені дещо. Але я знайшла документ, який доводить, що я правду кажу, а не вона, – раптом сказала Віра Іванівна. – Ось подивись. Люба взяла потемнілий від часу листок, глянула в нього і застигла
– Мамо, мамо, ти чому все на ґанку одна сидиш? Іди до нас чай пити. Вечір вже, холодно стає, – сказала донька до Віри. – Катьку чекаю, – відповіла Віра […]
Ірина повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. – Коханий, я вдома, – гукнула дружина до чоловіка з коридору. – Забери, будь ласка пакети і віднеси на кухню. Віктор не відповідав. Ірина скинула пальто, пройшла у спальню. – Ти чому не відповідаєш? – здивувалася вона, побачивши Віктора. – Ти що у відрядження збираєшся? – Ні! Я йду від тебе! – тихо сказав він і продовжив складати речі. – Як йдеш? Чому? – не могла повірити жінка. – Ти сама знаєш чому! – відповів чоловік. – Поясни! Я справді не знаю чому! – Ірина здивовано дивилася на Віктора, нічого не розуміючи
Колись Віктор дав собі слово, що як тільки його дочка піде в самостійне життя, він одразу розлучиться з дружиною. На той час Віктору було 35 років, а його доньці йшов […]