Рубрика: Людина
Соня з вікна побачила, як Андрій розмовляв із колишньою дружиною, та застигла на місці. Але через кілька хвилин він увійшов до будинку з коробкою в руці.
Все почалося, коли Соні було одинадцять. Вони тоді з батьками лише приїхали до цього міста. Соня дуже сумувала за домом. Щоб їй не було так сумно, мати купила їй кошеня. […]
Михайло увечері пішов винести сміття. Його зведений брат Микола гукнув, щоб він зазирнув у поштову скриньку. – Мати сказала, якщо будуть якісь рахунки, то покласти їх на тумбочку! – сказав Микола. По дорозі назад Михайло зайшов на другий поверх, де були поштові скриньки, і почав розбиратися в паперах. Раптом серед рекламок йому трапилися два рекомендовані листи… Він спочатку поклав їх до комунальних, але потім побачив, що один із листів адресований… Йому! А другий його мачусі Наталі. Михайло вирішив розібратися вдома. Він відкрив листи й застиг від побаченого, не вірячи своїм очам
Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному синові Мишкові: – Ось тітка Наталя, вона тобі замість мами буде. Слухайся її. Тітку Наталю Мишко […]
П’ять років тому ми взяли хлопчика з дитячого будинку. За весь цей час до нас не з’явився жоден родич. Аж тут раптом якась жінка появилась в нашому житті і сказала, що вона бабуся Дениса і хоче забрати його до себе. Я ж як ніхто інший розумію, чому це відбувається саме зараз. Річ у тім, що рідний батько Дениса перед відходом у інший світ заповів йому чималенький спадок
П’ять років тому ми взяли хлопчика з дитячого будинку. За весь цей час до нас не з’явився жоден родич. Аж тут раптом якась жінка появилась в нашому житті і сказала, […]
– Не варто мені більше виходити заміж, – зітхнувши, сказала матері Софійка. – Невдачлива я. – Працюю важко. Коли вдома, то на городі і в будинку купу справ стараюся переробити, з дітьми більше побути. А якщо в рейсі провідницею, то ти допомагаєш. – Не знаю, – відповіла мати. – Ось виростуть твої діти, і поживеш тоді вже для себе… Софійка була в рейсі, коли в її купе для провідниць зазирнув пасажир. Чоловіки йшли повз і шукали вагон-ресторан. – Не підкажете, а ще далеко до ресторану? – запитав високий блакитноокий чоловік. Не встигла Софійка відповісти йому, як сталося несподіване
Мати Софійки як тільки не відмовляла дочку від раннього заміжжя. – Не поспішай ти! Зовсім молода! Що ж тобі так не йметься у двадцять років життя так міняти, доню?! – […]
Ганна мила посуд, коли з роботи повернувся її чоловік. – Привіт, ти чому так рано? – усміхнулася жінка. – Тобі яка різниця! – відповів Євген. – Що з тобою? Що я зробила, що ти дозволяєш собі так розмовляв зі мною? – Ганна з подивом дивилася на чоловіка. – Та відчепись від мене! – не вгамовувався Євген. – Ти чого, коханий? Що сталося? Я переживаю за тебе. Не мовчи, – почала хвилюватися Ганна. Євген важко зітхнув і глянув на дружину. – Я все знаю! – раптом сказав він. – Ти про що? – Ганна здивовано дивилася на Євгена, нічого не розуміючи
– Кохана, нас Олег запросив у гості на вечерю. Хочемо обговорити з ним важливу угоду. Нашим бізнесом зацікавились іноземні партнери, – сказав чоловік Ганні, коли повернувся додому. – Цікаво… І […]
Тетяна була дуже засмучена. Вчора якась незнайомка сказала, що її Миколка їй зраджує! Раптом задзвенів телефон. – Привіт, мамо, а я до тебе їду! – сказала Тетяна. – Тетянко, ти до мене не поспішай, – якось дивно сказала мати. – Ти про Миколу поганого не думай. Наклепи це все. Тепер я це точно знаю… Раптом щось зашаркало і дзвінок завершився. Таня приїхала до мами в лікарню. – Ви тільки не хвилюйтеся, – сказав чоловік у білому халаті. – Зранку вашої мами не стало. Таня не могла нічого зрозуміти. Як це можливо?! Вона ж щойно з нею говорила
Як почнеш кудись їхати, так всі одразу дзвонити починають! От же ж! У Тані зовсім не було настрою. Вчора їй якась незнайома жінка сказала, що її чоловік має роман із […]
Олена метушливо просувалася до свого купе. Діставшись купе, дівчина дістала квиток і уважно його оглянула. Так і є. Ось її нижня полиця. Розклавши свої речі Олена, взяла книжку і поринула у читання. Раптом двері відкрилися і в купе зайшов якийсь чоловік. Він мовчки сів на полицю, хвилину помовчав і раптом сказав. – Це вам! – незнайомець простяг дівчині букет дзвіночків. – Мені? Навіщо? – Олена здивувалася. – Так, вам! Вибачте, але обручку вона забрала! – додав він. – Яку ще обручку? Хто забрав? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
Олена метушливо просувалася до свого купе. В руках у неї були важкі сумки, але це, здавалося, її зовсім не турбувало. Обличчя її буквально сяяло від щастя. А через руде ластовиння […]
Сергій Петрович повернувся з міста в рідне село. Серце аж стрепенулось від радості. Ось він, рідний край! Іде він по вулиці, а люди повибігали, усі вітаються. Сергій Петрович підійшов до свого будинку. Чоловік зайшов всередину, а на табуретці біля вікна жінка якась стоїть, фіранку чіпляє! – Ой, приїхали вже! – почала вона. – А я тут все перемила, грубку побілила, фіранки випрала, почепити тільки не встигла. Ну, влаштовуйтесь, обід готовий. Борщ у каструльці, картопля варена є. Сергій Петрович глянув на неї й оторопів від несподіванки
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка зі співчуття забрала його до себе в місто. Тяжко старому одному в селі, вирішила вона, і […]
Олена відкрила хвіртку і зайшла на своє рідне подвірʼя. Мати побачила її, кинула відро з огірками і побігла назустріч доньці! – Оленко, дівчинко! А бабуся ж наша, як знала, каже треба млинців напекти! Оленочка може приїде, – говорила крізь сльози мати. Вони сіли вечеряти на вулиці під грушею. Потім Олена сходила з матірʼю корівку зустрічати. – Як я живу, мамо? Добре живу, матусю, не переживай… – Я ж бачу, – сказала мати. – Щось не так. Олена раптом заплакала. – Не можу я так більше! Не можу, матусю! Мати не розуміла, що відбувається
Ох і добре в матусі… Олена з вечора приїхала в село на останньому автобусі. Дядько Василь, все в тих же великих окулярах, у тому ж незмінному картузі, всю дорогу поглядав […]
– Ну, давай, візьми слухавку, – шепотіла Олена, вслухаючись у гудки. Вона вже хотіла скинути виклик, коли почула такий знайомий голос! Голос її коханого Сергія… – Привіт, – сказав він. – Доброго дня, нам треба поговорити, – сухо відповіла Олена. – Де ми можемо зустрітися? Вже за пів години Олена вирушила в парк. Її пальці нервово тримали згорнутий трубочкою папір. – Я триматимуся гідно, – думала вона. – Просто віддам це й піду. Скажу, що на мене чекають… Вона зустріла Сергія і віддала йому пакунок. Сергій з цікавістю розгорнув його і йому на очі навернулися сльози
– Ну, давай відповідай… Візьми слухавку, – шепотіла Олена, вслухаючись у довгі гудки. Вона вже хотіла скинути виклик, як почула такий знайомий голос. – Привіт… – Доброго дня. Нам треба […]