Рубрика: Людина
Тетяна повернулася додому, переодягнулася і попрямувала на кухню. – Зараз голубці розігрію, і вечерятимемо, – гукнула вона до сина і відчинила холодильник. – Не розумію, – пробурмотіла жінка, дивлячись у холодильник. – Тут було повно їжі. – Що шукаєш? – з’явилася на порозі кухні її свекруха. – Та ось тут каструля стояла з голубцями, я точно пам’ятаю. І ковбаса була, – пояснила Таня. – Та куди все поділося? – Туди, де йому й місце, – подала голос свекруха. – Я викинула все у контейнер для сміття! – Як викинули? Навіщо? – Тетяна здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
– Що це таке?! Викинь негайно! – наманікюрений палець свекрухи вказував кудись у надра холодильника, сиві локони обурено тремтіли. – Це Дмитрове тістечко, Наталя Петрівна. Воно свіже, я лише сьогодні […]
Після того, як Мирослав зробив невеличкий ремонт, я не виходила з його квартири чотири дні. Я перемила вікна, всі меблі і підлогу. Та замість того, щоб мені хоч чимось віддячити, я почула скупе “дякую”. Мені згадалося, як Мирослав в моїй квартирі поґаздував, помінявши петлі на шафах. Так я і вечерею його пригостила і сирника його улюбленого додому дала. І лише на свій 50 ювілей я зрозуміла, де ж зробила помилку
Я була запрограмована на “людину милосердя” для усіх рідних і близьких. Я була хорошою матір’ю, розуміючою дружиною, люблячою донькою. Я допомагала всім і часто відчувала розчарування у своєму житті. Одного […]
Віра помітила, що її чоловік дуже змінився останнім часом. Дмитро почав затримуватися на роботі, повертатися додому пізно, їздити у тривалі відрядження. – Мабуть коханку собі завів? – думала жінка. Одного дня, Віра пішла готувати сніданок. На кухні вона побачила, що телефон чоловіка лежить на столі. Взяла його до рук і хотіла відкласти убік. І раптом телефон дав про себе знати, потім ще й ще, прийшло кілька смс-повідомлень. Жінка розблокувала екран, швидко прочитала повідомлення і…остовпіла від прочитаного. – Краще б він собі коханку завів, чим таке! – тільки й вигукнула Віра і гірко заплакала
-Дмитро, мені здається чи в тебе хтось є? – одного ранку запитала Віра у свого чоловіка, який збирався в чергове відрядження. -Хто? – з нерозумінням дивився на молоду жінку чоловік. […]
— Мамо, ну всяке буває. Не хвилюйся так. Я також батька люблю. Але коли він так робить з тобою, то й нехай іде. Проживемо. Не маленький я вже, дванадцять років… У мене в самого все з рук валиться, засмутився я сильно, звичайно
Даша йшла з батьківських зборів. Знову Вову насвариоа вчителька, домашні завдання не робить, огризається. Що з ним відбувається останнім часом, якийсь розсіяний, нічого не розповідає. Потрібно щоб чоловік поговорив з […]
— Я ж тобі не мама, Анюто, мама в тебе одна, і ти її пам’ятай, не забувай. Поки пам’ятаєш – вона живе, пам’ять про неї живе, зрозуміла? А ось другом тобі стати можу, якщо дозволиш. Поки ти ще не дуже велика, а потім зрозумієш, що добре, коли є в кого запитати щось по-нашому, по-жіночому
— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? – сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. – Готова? До чого вона готова? Жити без мами? Ні! Не […]
Свекруха піднялася за столом і, простягнувши Дімі цю коробку, виголосила свою промову при всіх гостях. Живемо ми в моїй квартирі, тому я після цього вважаю цілком нормальним те, що більше я в свою оселю маму чоловіка в на поріг не пущу. А Діма нехай ходить до неї сам, якщо йому хочеться. З мене досить. – Дімочко, ось тобі справжній чоловічий подарунок, ми з татом постарались, коди вибирали. Досить тобі вже сидіти біля спідниці жінки! І не здумай і Олені купити. Ти чоловік і в тебе має бути свій простір! І взагалі світ на одній жінці клином не зійшовся! – і мама чоловіка сказала йому негайно відкрити коробку і полюбуватися подарунком
Ми з чоловіком з одного міста, виросли у приватному секторі обоє, обоє з небагатих сімей. Але я після навчання поїхала на три роки працювати в Голландію і там заробила собі […]
Я просто не знаю як вмовити мою маму не робити цього з дідусем! Сподіваюсь, ви мені тут щось порадите. Вчора знову поїхала до них, говорила з мамою, але вона невблаганна. В середу дідуся готові прийняти в пансіонаті, мама буде платити, а мене просить його відвезти. Я не зможу, дам їй грошей на таксі, нехай робить що хоче. Я пропонувала мамі на ці гроші – 25 тисяч гривень – найняти доглядальницю, але мама каже, що не може, не хоче і не буде дивитися, як доживає дідусь, що їй вистачило бабусі. Тиждень тому всього лиш попрощалися з нею
У мене непроста ситуація. Я з дитиною живу в однокімнатній квартирі в місті. Мені 35 років, донечці 10 років. З чоловіком розійшлися. У мене є молодий чоловік, він допомагає, але […]
Мама сиділа на кухні поруч, дивилася на це, дивилася, і в одну мить як вихопить у нього з рук цю кашу і каже: – Швидко зібрали свої речі і вперед додому, приїхали тут концерти свої влаштовувати! Батьки мої живуть далеко, я за чоловіком поїхала в іншу область України. Вони – у Львівській, ми у Вінниці. Бачимося зараз дуже не часто, Данилко погано переносив дорогу до цього року. Мама приїжджати теж не може – тато хворіє вже другий рік, не самостійний. Чесно, мені ця зустріч з найріднішими людьми дається щоразу дуже важко. З останнього разу, як ми у них були, минуло три місяці, тоді зустріч наша не була простою. Зараз теж дуже важко все. Не знаю, чи поїдемо до них ще. Ми зараз 5-й день гостюємо у моїх батьків
Мені б дуже хотілося їздити з радістю до своїх батьків. Чесно. Але все дуже складно, справді. І я потребую поради. Чи не їздити до них зовсім? Батьки мої живуть далеко, […]
Одного разу чоловік приїхав додому з дипломом, забрав речі, пригорнув дочку і сказав дружині: – Я йду від тебе, Маріє, назавжди. Тому що покохав іншу. А ти сильна та розумна жінка, ти зрозумієш мене. Потім Марія дізналася, що Петро вже давно водився з жінкою років на десять старшою за нього. Така світська дама й забрала у неї Петра, навіть не замислюючись над тим, що у нього є дочка. Але все різко змінилося вже через рік, тоді різні плітки стали ходити по селу про Петра
Тоді був весняний теплий ранок. Яскраво світило тепле сонце, люди щиро посміхалися весні і одне одному, хоча всі зранку поспішали по своїх справах. Того весняного ранку біля дверей залізничного вокзалу […]
У 2 роки мама мене залишила, сказала просто, що на мене у неї немає грошей. Спочатку вона відвідувала мене в дитячому будинку, а потім стала приходити все рідше. Я завжди намагалася встати рано, вмитися, зачесати волосся, хотіла, щоб мама мене бачила красивою, щоб забрала мене назад додому. Та вона більше не з’являлася. Через багато років я зустріла її, вона аж підбігла до мене сама
Я тоді мала всього 2 роки, коли рідна мама мене покинула. Мотивувала вона свій вчинок тим, що на мене не вистачає у неї коштів. Відтоді я росла в дитячому будинку. […]