Рубрика: Людина
Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку
– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. […]
– Петре, ми ж вже місяць на макаронах сидимо. Ти навіть не уявляєш, як хочеться приготувати щось смачненьке, можливо, навіть з м’ясом, – не витримала я й сказала чоловіку, але шукати нову роботу він не поспішав
Як сказати чоловіку, що він мало заробляє, що грошей не вистачає навіть на чашку кави в улюбленому кафе? Я все купую впритул, економлю на всьому: щоб приготувати, де б купити […]
— А що з тобою? Ти баба сільська, проста зовсім, не причепуритися, не нафарбуватися не можеш. Усе свою хустку начепиш і тягаєш її. Немає в тобі краси, – Михайло бачив бліде обличчя дружини, – не ображайся, ти зрозумій, дружина ти хороша, господиня чудова, з городом там добре справляєшся, але хочеться мені, як чоловікові, чогось іще
Вийшовши з автобуса, на якому її неабияк потрясло, Тамара озирнулася на всі боки, немов звикаючи до одноповерхових будов села Симонівки, куди вона прибула з дивним візитом до абсолютно незнайомої їй […]
– Ой, Сергію, ну ти й відзначився! Вимив гору посуду, та ще й за свої гроші! Цінуй мене, дорогий! Оце так сходили в гості
– Натуся, збирайся швидше! Не зручно запізнюватися. Перший раз до Зав’ялових ідемо! – Я вже майже готова, через п’ять хвилин вийдемо, обіцяю, – я крутилася вужиком, намагаючись упоратися з неподатливою […]
В суботу Вероніка приїхала додому з нареченим, а коли щасливі молодята поїхали, Ярослав сказав дружині, що їм треба серйозно поговорити. – Мама нашого зятя – це моя перша дружина. Що будемо робити, Лесю? – Весілля будемо робити, – здивувала своєю відповіддю Ярослава дружина. – Те, що було – це минуле, а ми зараз творимо майбутнє наших дітей. Тому не заважай Вероніці стати щасливою
Ярослав з Лесею готувалися до прийому важливих гостей. Їхня єдина донечка оголосила, що заміж збирається. А коли батько і мати сказали, що добре було б хоча б майбутнім зятем познайомитися, […]
— А що, вона й справді, сохла за мною? Не помічав щось… — «Не помічав щось…» – смішно передражнив його Сергій, – а що ти взагалі помічаєш? Вона і сьогодні весь вечір на тебе дивилася. А ти як пень. Нуль у відповідь. Іди, наздоганяй. Та будь ввічливішим
Федька навчався із Сергієм в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили. Але після навчання Сергій вступив до міського технікуму, а Федір залишився працювати в колгоспі. Ріс він […]
Ось тільки дівчата від нього ніс відвертають – навіщо такий веснянкуватий і рудий. Пам’ятаєш, як він у п’ятому класі купив фарбу в магазині і пофарбував свою голову в чорний колір? – згадувала бабуся Віті, – ой, що було! — А як же, всі пам’ятають. Картина була як із фільму жахів. Немов циган, а все обличчя в рудих веснянках! Ось де сміху-то було
— От і що мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура своїй сусідці Микитівні, – усі молоді хлопці давно на танці бігають, із дівками гуляють, а мій усе вдома […]
Всю ніч Ірині не спалося. Їй було дуже образливо від того, що чоловік саме так відреагував на її покупку. Так, сукня не з дешевих, вона за неї заплатила аж 4,5 тисячі гривень, але ж за 20 років їхнього спільного життя з Іваном вона не пам’ятає випадку, щоб він пішов з нею в магазин і купив їй щось нове. Одяг весь у дружини був з секондхенду, на вагу, за кілька гривень. Бо Іван вважав, що нема чого на ці ганчірки так тратитися. Проте, це правило стосувалося лише дружини, на собі він не економив, бо вважав, що він має добре виглядати, адже він ходить між люди, на роботу, а дружина, яка сидить в офісі, не обов’язково має наряджатися
– Ти хочеш сказати, що ти останні гроші витратила на цю ганчірку? – Іван не тямився від злості. – Іване, це сукня. Такої у мене ще ніколи не було. І […]
Олю, все містечко на слуху, а ти ніби не хочеш це помічати!, – сказала мені подруга. – Що на слуху? Як? Що ти маєш на увазі? – Ти ж знаєш Оксану, що двійнят має? – Ну, так, знаю! А що? – А її чоловіка знаєш? – Ну так, з вигляду, містечко в нас не велике. – Так ось, твоя Галя з ним крутить шури-мури! Світ ніби перестав для мене існувати. Я не розуміла, як маю жити і що робити. Я вирішила не говорити нічого Галі. Я пішла дальше, до дружини цього Андрія
– Мамо, Андрій обіцяв мені, що ось-ось покине дружину. В них давно в сім’ї не ладилося. Ти вдруге зіпсувала мені життя, – сказала мені тридцятирічна дочка і вибігла з дому. […]
Не встигли діти й занудьгувати, як Аня вийшла з невеликим кошиком, наповненим яблуками. Вона підійшла до дітей і стала роздавати всім по яблуку. — Їжте. Вони миті. З нашої дачі. Солодкі пресолодкі. Коричневе смугасте називається. Мої улюблені, – говорила Аня, простягаючи яблука
Дітлахи сиділи на лавці біля під’їзду, як горобці. Серпневий вечір зігрівав їхні вигорілі за літо верхівки голів ласкавим сонечком. Друзі вже трохи втомилися, але їм було цікаво: мешканці, які нещодавно […]