Рубрика: Людина

Світлана готувала на кухні вечерю. – Ну, що там, коли будемо вечеряти? – запитав Віктор, зайшовши на кухню. – Ще трохи, – відповіла дружина. – Коханий, можеш дати свій телефон? – Звісно, ось тримай, – Віктор простягнув дружині телефон. Світлана щось уважно видивлялася в ньому, а потім повернула чоловіку. – Цікаво, – додала вона. – Що цікавого? – не розумів чоловік. – Немає повідомлення від Анатолія Івановича, – раптом сказала дружина. – А у мене воно є! – Ти про що? – округлив очі Віктор. – Ось дивись! – Світлана дістала свій телефон і повернула екран до чоловіка. Віктор глянув на повідомлення і остовпів від побаченого

– І що робити? Живу заради дітей. Тільки дай, дай, дай. Я втомився, просто нема сил вже щось доводити. Усі розмови як у порожнечу. Світлана остовпіла на порозі, мимоволі підслуховуючи […]

Аліна прокинулася від гуркоту. Дівчина визирнула в коридор. Її сестра Оксана, гарно вбрана, намагалася безшумно вислизнути з квартири. Але по дорозі вона зачепила трюмо. – Ти куди так рано? – сонно поцікавилася Аліна. Оксана стрепенулася: – Ой, Аліно! Я тебе розбудила? Я? Та я з подружкою на каву. – О восьмій ранку? – здивувалася Аліна. – Так, – зам’ялася сестра. – У нас важлива розмова. І вона вискочила за двері. Аліна знизала плечима. Вона вирушила назад у ліжко. За годину задзвенів телефон. «Два нові повідомлення», – висвітлилося на екрані. Незнайомий номер. Дві фотографії. Аліна відкрила першу і аж очі вирячила від побаченого

Аліна була вже на порозі, коли сестра вискочила з ванни. – Алінко, ти вже на роботу?! – запитала вона. – Так, – сказала Аліна. – А що сталося? – Ой, […]

Я повторюю ще раз – нам від вас нічого не треба! – наголосила я свекрусі. Я поставила слухавку і відразу набрала чоловіка. Попередила, що його батьків найближчим часом я не маю бажання бачити у нас вдома. Пояснювати причину не довелося, бо він і сам все добре знає. Свекруха таки мене не послухала і приїхала в суботу з самого ранку. Відчиняю двері – стоїть вона з тими усіма каструлями, які тоді забрала. Я її в хату не пустила, а чоловікові це не сподобалося

– Ти не ображайся, в житті усяке буває, – каже мені свекруха і питає коли можна зайти до нас у гості. – Не треба до нас іти. До того ж, […]

– А ти мовчи, бо ти не маєш права голосу, – буденно промовив чоловік за вечерею. – Ти ж не вкладаєшся до загального бюджету: тому все вирішуватиму я

– А ти мовчи, бо ти не маєш права голосу, – буденно промовив чоловік за вечерею. – Ти ж не вкладаєшся до загального бюджету: тому все вирішуватиму я. Це було […]

Марина прийшла до сусідки Оксани мало не з самого ранку. – Ходіть до нас в гості! – сказала вона. – У нас там весело, діти пограються. – Нащо мені це? – сказав син Оксани Сергій. – Я краще пограю на компʼютері! Оксана трохи подумала і дала Сергію куртку: – Іди, і придивишся за сестрою! Коли вони лишилися з сусідкою вдвох, Оксана зробила каву і сіла за стіл навпроти Марини. Та вже аж крутилася на табуретці – так хотілося попліткувати. – Андрій у вас ночував, чи що? – запитала Оксана про гостя Марини. – Ага, слухай… Відведи його від дружини! – раптом сказала вона. – У якому це сенсі, відведи? – ахнула Оксана

– Мені потрібне офіційне розлучення, – заявив Леонід. – Та й на здоров’я! – Оксана приховала, що ображена. – Ти хоч капостити мені не будеш? Дітей відпускатимеш на канікули до […]

– Це наш дім, а не твій. Ти тут зайва і я не хочу більше це терпіти. Я скоро вийду заміж і цей дім буде мій. Батьку куплю квартиру, а ти підеш… на смітник. Там тобі й місце

Коли я вийшла заміж за Михайла, я знала, що буде нелегко. Ні, не через наші стосунки. Ми обоє дорослі, мудрі люди, і знали, що життя — це не завжди прогулянка […]

Олена зітхнула, згадуючи, як ночами варила собі гороховий суп на воді. Навіть олії рослинної не було. А їсти щось треба було – вона годувала… Мати допомогла тричі – приїхала викупати, але так і не наважилася взяти в руки немовля. Виручила сусідка по гуртожитку, Ірка

— Відчепіться від мене! Відчепіться всі! Нічого не хочу і нічого мені від вас не треба! Я сама все вирішу! – кричала їй в обличчя донька, ковтаючи злі сльози… Олена […]

Люба познайомилася з Максимом. Хлопець був, як з журналу мод – дуже гарний! Дівчина привела його додому, щоб познайомитись з мамою. Віра Петрівна одразу ж змінилася на обличчі… Вона пригостила їх чаєм, а потім пішла у своїх справах. Увечері, коли вони залишилися з донькою наодинці, мати спитала: – Ну і як у вас? Серйозно все? – Так, мамо, а хіба не видно? – усміхнулася Люба. – Він мене любить, я його теж. Ми, мабуть, одружимося. – Так от, поки він тобі не запропонував це, раджу тобі доню… Його покинути! – раптом заявила мати. – Що ти таке говориш, мамо?! – Люба оторопіла від почутого

Люба познайомилася з Максимом. Хлопець був немов із журналу мод. Очей не відвести: спортивна фігура, темне волосся і зелені очі з пухнастими віями, яким могла б позаздрити будь-яка дівчина. Люба […]

Вадим прокинувся, і перше, що побачив – свою Олену, яка стояла біля ліжка. Вона тримала тацю, на якій стояла чашка кави. На тарілочках лежали акуратно нарізані сир із ковбаскою. – Доброго ранку, любий, – з усмішкою сказала дівчина. – Це що, мені? – протираючи очі, спитав Вадим. – Звичайно, все тільки для тебе! – відповіла Олена… На кухні Вадима чекав накритий стіл. Ідучи на роботу, Олена поцілувала його. – Не забудь, у тебе сьогодні зустріч із друзями в гаражі, – нагадала вона. – І що, можна затриматися? – здивувався той. – Звичайно, любий, я чекатиму на тебе, – відповіла Олена. Увечері, прийшовши додому, Вадим подумав, що… Помилився дверима

Вадим прокинувся, і перше, що побачив – Олену, яка стояла поряд з ліжком. У руках у неї була таця, на якій стояла чашка кави, а на тарілочках лежали акуратно нарізані […]