Рубрика: Людина
В Галини сталася біда, не стало її єдиного синочка. Жінка приїхала до невістки, допомогла все організувати, провела сина в останню путь. Після прощання Галя поїхала до себе додому і потяглися її дні сповнені сліз. На сорок днів замовила службу, влаштувала обід. Коли люди почали розходитися до Галини підійшла невістка Катя, відкликала її в бік. – Тітко Галю, я маю вам дещо сказати, – почала Катя і зупинилася, не наважуючись продовжити. – Та кажи вже, мене вже нічим не здивуєш, – байдуже відповіла свекруха. Галина вислухала невістку і застигла, не в змозі повірити у почуте
Галина подивилася на фотографію і тяжко зітхнула. На знімку щасливий син обіймав за плечі дівчину, котру вирішив зробити своєю дружиною. Не таку невістку хотіла Галина своєму єдиному синові. Що він […]
Ліда поверталася додому з важкими пакетами у руках. Вона домовилася з чоловіком разом зїздити в магазин по продукти, але Степан чомусь не приїхав. На телефонні дзвінки чоловік не відповідав. Ліда зайшла в квартиру. – Степане, ти вдома? – гукнула жінка. – Ти чому не приїхав, і що з твоїм толефоном? Але відповіді не було. Жінка поставила пакети в коридорі і пройшлася по квартирі. Степана ніде не було. – Може щось сталося, – захвилювалася Ліда і сіла за кухонний стіл все обдумати. Раптом на столі вона поміти, якусь записку. Ліда прочитала її і застигла від здивування
Коли Ліда виходила заміж за Степана, щасливішою за неї не було нікого на світі. Молодість і наївність на той час не дозволяли думати ні про що погане, попереду щастя, любов, […]
Він випробував усе. Консультації найкращих фахівців, музика, розмови. Заполонив її палату квітами. Практично перестав з’являтися на роботі, аби бути поруч кожну вільну хвилину. Просив, умовляв, обіцяв. Шантажував. Піддаючись сьогохвилинній дурості, цілував, згадуючи безглузду казку про сплячу красуню, і з кожною хвилиною, з кожним новим днем, дедалі більше й більше впадав у відчай. У якусь звірячу лють, що вимагає трощити все на своєму шляху
О дванадцятій у неї операція. Проста. Планова. Година, нескладні маніпуляції і виписка цього ж дня. І по-хорошому треба б було поїхати туди з нею, але вона не наполягала. Знала, що […]
– В мене велике свято – 60 років! Ти ж накриєш стіл? – Я звернулась до невістки, вона ж приготуванням їжі на життя заробляє. Знала, що не підведе.Я всім подругам розповіла, що моя невістка чудово готує. Тому й запросила їх на ювілей до себе. Я завжди пишалась невісткою. Вона народила близнюків, син на війні, а вона з усім справляється. Крутися, бігає, змогла в декреті власну справу заснувати. Готує комплексні обіди, ще й доставленням займається. Щоправда, коли клієнтів стало багато, то розвозити замовлення почав її брат.але Настя мене так осоромила..
Я завжди пишалась невісткою. Вона народила близнюків, син на війні, а вона з усім справляється. Крутися, бігає, змогла в декреті власну справу заснувати. Готує комплексні обіди, ще й доставленням займається. […]
– Світланко, давай картоплі насмажемо? Мама ікру з кабачків передала, уявляєш? –вчора радісно сказав Ігор. – Ну давай, – зітхнула дівчина і вирушала на кухню смажити картоплю. – Доки не забув! У моєї сестри скоро день народження. Пам’ятаєш? – радісно сказав чоловік. – Так, пам’ятаю, – спробувала усміхнутися Світлана. – Так ось, я вирішив купити їй дорогий телефон. Все таки 35 років, ювілей, – повідомив Ігор дружину. Раптом Світлана змінилася на обличчі. – А ось це вже ні! – вигукнула Світлана. Ігор здивовано дивився на дружину, не розміючи такої реакції
Світлана роздратовано потерла скроні. Голова стала важка, варто було Ігореві згадати свою рідню. Взагалі спочатку у них склалися непогані відносини. Світлану завжди привітно приймали, мати Ігоря вічно метушилася зі своїми […]
— Я голова сім’ї, нам не вистачає, – відповів він мамі на запитання. — Як не вистачає, якщо за 17 тисяч Лінка свою квартиру здає? – обурилася мама, – Куди вона гроші діває? Спільний бюджет, так він у всьому спільний. — А це подушка безпеки
Я розумію, – розповідає мені Наталя Іванівна, далека моя родичка, – якби не було житла ні в кого, так, тоді край напружуватися, жили рвати і на іпотечну спільну власність заробляти. […]
Уявляєте? Я в положенні, мама це знає. Жити з батьком і братом? І на трьох мужиків готувати? Та вони мене з’їдять! І потім, піклуватися про брата і про батька це мамин обов’язок, а в мене сім’я окрема! Квартиру знімати? Мені скоро в декрет, на що знімати! – стогне Юля, – А головне, чому мама всіх нас так таємно обвела кругом пальцю? Батько просто в шоці, брат із нею і розмовляти не хоче. Свекри просто були сильно вражені від того, що нам із чоловіком жити тепер ніде
Мені так незручно перед чоловіком, перед усіма, адже ми вголос ще до весілля загадували, обговорювали, планували. І мама при цьому була присутня, щоправда, відмовчувалася, ні слова не говорила, а потім […]
Вдома бирочки з рук їм не знімали тижнів зо два після виписки, щоб випадково не сплутати на все життя – хто старша, а хто молодша. Все ж таки Римма народилася 28 травня о 23:40, а Віталіна вже 29-го за північ. Ідентифікацію потім уже освоїли просту. Зеленкою до року старшу позначали. Невелику «родимку» зелену на кулачку зранку оновлювали. А далі страх минув – кожна знала своє ім’я
Римма і Віталіна були двійнята, і не просто двійнята, а справжнісінькі близнючки. Вони своєю феноменальною однаковістю дивували всіх із перших днів. Єдина відмінність була перші дні у вазі. Але за […]
Більше я до сина ні ногою, поки невістки немає! Нехай дітки з татом поживуть, щоб маму потім з неймовірною радістю зустрічали, після батьківської горілої каші
Невістка поїхала до рідного міста, допомагати батькам із продажем успадкованого будинку. Катя колись рієлтором працювала, тож, вони її викликали. Син, онук та внучка вдома залишилися. Внучці тоді тільки-но садок дали, […]
— Лідо, допоможи, погодуй хлопця, в тебе молока багато. — Не буду, на що він мені. — Ну, погодуй, ну Лідо
Дружина спочатку лаялася, а потім рукою махнула. Діти пішли одне за одним. Чоловічої сили Миколі вистачало і на дружину, і на подружок. Жили вони разом із матір’ю Миколи, маленька, сухенька […]