Рубрика: Людина
Сергій приїхав з міста в село. Привіз в рідний дім дружину Юлю й доньку Ганнусю. Сергій купив уживаний трактор. Він став орати і своє поле, і сусідам завжди допомагав. А ще їздив на підробітки. Микола тішився з успіхів свого давнього друга. – А ти б не дивився, а взяв би й допоміг Сергію, – сказала якось Миколі мати… Сергій будував у себе в садку нову альтанку. Він вже закінчував майструвати лавку, як раптом почув, що загавкав його собачка. Чоловік обернувся й побачив, що хтось заходить у хвіртку. Сергій придивився хто то й руками сплеснув від здивування
Микола вчився з Сергієм в одному класі в сільській школі. Вони дружили. Але після навчання Сергій вступив на навчання у місто, а Микола залишився працювати в селі. Ріс він без […]
Віра тільки й встигала обслуговувати відвідувачів кафе – кава, канапки, пиріжки. Людей було багато, але цей чоловік виділявся з усіх. Енергійний, гарно вдягнений… Він поклав на прилавок велику купюру і попросив каву. – Не виспався, дружина в пологовому, – сказав він з посмішкою. – Синочка чекаємо! Їду до неї! Чоловік забрав каву й побіг назад. – Здачу візьміть! – гукнула Віра, але чоловік швидко сів у машину й поїхав. – І що мені тепер з цими грошима робити? – сказала сама собі Віра… А якось був вихідний і вона вирішила прогулятися. Віра йшла через парк, як раптом застигла від побаченого
У невеликому кафе з самого ранку було багатолюдно. Віра тільки й встигала обслуговувати відвідувачів – кава, канапки, пиріжки. Усі, хто не встиг поснідати вдома, забігали сюди, переважно таксисти, водії вантажівок. […]
У Ліди був вихідний, а Андрій вже пішов на роботу. Раптом вона побачила на комоді його папку з документами. – Ось неуважний, сам же говорив, що не забути б ці документи, – подумала жінка. Швидко зібравшись, Ліда поїхала до чоловіка на роботу. Бігом піднявшись сходами на другий поверх, де знаходився кабінет Андрія, і схаменулась: – Ой, зараз же перерва у них, Андрій, мабуть, у кафе на обід пішов… Але тут же почула голоси, що долинали з його кабінету, і один з них належав її чоловікові. Ліда прислухалася до розмови і остовпіла від почутого
– Лідо, ну що це таке? Я ж тобі вже тисячу разів казав, що більше не люблю м’ятного чаю, навіщо ти його мені заварила? – обурювався Андрій. – Хіба? – […]
Свекрусі плювати на онука! Навіщо тільки вдавала ображену, коли її допомоги ми не приймали? Якби вона хотіла, то ніякі заборони не були б перешкодою
– Завтра мати приїде, – повідомив мені чоловік. Я з логікою дружу! Завтра звичайний день, жодних днів народження немає, всі, дякувати богу, живі, син не захворів. Просто у гості? Якщо […]
– Іване, ти бачив наших сусідів? – запитала Софія чоловіка. – Ну діда з бабцею? – Наче діда бачив, а що? – Іван лежав на дивані й дивився у телефоні, що замовити на вечерю. – Софійко, ти піцу будеш? Чи суші? – Нагетси й картоплю буду, – відповіла та. – Точно, і я! – погодився Іван. – А що ти про сусідів питаєш? – Та у батьків он живуть дід із бабою, – сказала дівчина. – Сварливі такі, що ого-го. – Та облиш, Софійко, – сказав Іван. – О, в двері дзвонять, нагетси приїхали! – зрадів Іван і пішов у коридор. Він відкрив двері й здивовано замовк. Це була явно не доставка їжі
– Іванку, а ти бачив, що під нами живуть старі? Ну дід із бабцею, бачив? – Наче діда бачив, і що? – Іван лежав після роботи на дивані і дивився […]
Галина дуже хотіла привітати сина із днем народження, але не могла. Вона все ж вирішила поїхати в торговий центр та придбати йому подарунок, нехай він його отримає пізніше, коли сам до неї приїде. Галина довго блукала магазинами і вирішила зайти… в іграшковий, купити сусідським дітлахам, які були ситі, одягнені, але бідновато жили. Дуже скромно
Одна жінка не могла привітати сина із днем народження. І нічого подарувати йому не могла. Ні, гроші в неї були. Вона працювала і непогано заробляла. Ні, з сином вона не […]
«Після похорону тещі, під час сортування її речей, зять несподівано натрапив на своє дитяче фото серед її речей — і застиг. Незабаром вся правда вийшла на поверхню.»
Після похорону своєї тещі Дмитро був охоплений горем і сумом. Він підтримував свою дружину і допомагав сім’ї пережити цей важкий період. Одного дня, розбираючи речі тещі, він натрапив на стару […]
Наталка сиділа на лавці і плакала. – Дівчино, що з вами? – раптом почула вона чоловічий голос. – Все гаразд, – сказала Наталка, і спробувала заспокоїтися. – Ось, візьміть, – сказав чоловік і простягнув Наталці хустку в клітинку. – Дякую, – сказала вона. Наталя простягнула руку, щоб узяти хустку, і раптом впустила записку. Молодий чоловік швидко нахилився і підняв зім’ятий листок. – Ви через це так журитесь? – запитав він. – Так… Сама не знаю. Дякую за хустку, – сказала Наталя. Коли вона витерла очі, то побачила, що він читає записку. Чоловік читав, і не вірив своїм очам! – Це ви написали? – тільки й запитав він
– Я чекаю свого, справжнього чоловіка! – казала Наталя, але ніхто її не розумів. Жила вона в невеликому містечку, і вибору наречених там особливо не було. Але якось дівчата ж […]
Донька про батька навіть не згадує! Я ж про колишнього згадую в одному випадку! Коли намагаюся зрозуміти зміст перформансу під назвою: «Аліменти належать дочці, дай мені грошей, ми їстимемо морозиво її коштом
Розлучилися ми з чоловіком через те, що у шлюбі я відчувала себе матір’ю-одиачкою. Він постійно їздив то до матері, то до сестри, а якщо й бував удома, то незмінно лежав […]
Iнна готувала сніданок, коли раптом почула дивний голос за спиною. Обернувшись, вона побачила незнайому дівчину, яка несподівано запропонувала допомогти. Інна була приголомшена і не розуміла, що відбувається.
Інна Василівна довго сиділа перед комп’ютером, розглядаючи фотографії Наталки та маленької дівчинки, яка була майже точною копією її сина Павла. Її серце стискалося від болю й жалю за втраченими роками […]