Рубрика: Людина
Ганна тримала господарство, яке включало корову Марічку, свиню Степана, кілька овець та курей, що радісно неслися в курнику, наповнюючи хату свіжими яйцями
У нашому невеличкому селищі, затиснутому між двома лісами, де взимку все поринає у глибокий сніг, а влітку духмяніє різнотрав’ям, жила родина Пилипчуків. У тій родині було шестеро дітей. Батько, Іван […]
Бабуся спочатку вмовила переїхати до неї, щоб їй допомагати, а тепер заявляє, що я їй за кімнату платити маю
Бабуся спочатку вмовила переїхати до неї, щоб їй допомагати, а тепер заявляє, що я їй за кімнату платити маю Я одразу не хотіла до неї їхати, але мама вмовила. Бабуся […]
Вибач мене, Наталко, – тихо промовила Олена Сергіївна, витираючи серветкою сльози. – Я не знаю що тоді в мені “жило”. Але ти маєш мене, вже тепер, як мати, зрозуміти. Я просто хвилювалась за долю єдиного сина. Я дуже хотіла стати бабусею. Але зрозумій, раніше такого не було, бо чоловіки на всякі обстеження не ходили. Як-не-як, а це низько. Це вже тепер я розумію, що була не права. Я вже і перед священиком висповідалася, але тепер хочу і в тебе пробачення попросити
– Вибач мене, Наталко, – тихо промовила Олена Сергіївна, витираючи серветкою сльози. – Я не знаю що тоді в мені “жило”. Але ти маєш мене, вже тепер, як мати, зрозуміти. […]
Моя хрещена мати, рідна тітка Валентина, не заміжня, вона не має сім’ї і дітей. Вона дуже добре заробляла завжди, мала гарні статки і за собою доглядала добре, адже часу мала багато на це. Тітка багато років горнулася до мене, наче до рідної, але грошима ніколи не допомагала мені. Та я ніколи й гадки не мала, що хрещена мати всю долю мою зіпсує
Майже з усіх своїх моїх найближчих родичів, я, напевно, більше всіх завжди спілкувалася зі своєю рідною тіткою Валентиною. Ще коли я була маленькою дитиною, вона стала моєю хрещеною мамою, і […]
Олена прасувала постільну білизну в кімнаті. Павло в цей час вечеряв на кухні, і про щось розмовляв з своєю матірʼю. – Вона все одно дізнається! – раптом виразно почула слова свекрухи Олена. Марія Іванівна, наче спеціально гучно вигукнула цю фразу, щоб невістка її почула. – А це ще що? – подумала Олена і вирішила, що розмова стосується її. Вона тихенько вийшла в коридор, підійшла до дверей кухні і стала слухати розмову чоловіка та свекрухи. Але те, що вона почула, Олена навіть в найгіршому сні уявити не могла
Павло з нетерпінням чекав на свій День народження, але не заради подарунків чи привітань. Вже вчетверте він сподівався отримати заповітний дзвінок і сподівався, що цього разу він обов’язково його дочекається. […]
Аліна Сергіївна часто приходила в цю квартиру, поки Влади і Саші не було вдома. Сашко – син Аліни Сергіївни теж не знав про ці візити. Він дав ключі матері ще минулого року, коли вони їхали у відпустку, і благополучно забув про це. А жінка користувалася їхніми речами, іноді брала щось із продуктів або милася в них удома. Вона виправдовувала себе тим, що пенсія в неї маленька, а Сашко непогано заробляє. Та й узагалі, повинен же він допомагати матері
Аліна Сергіївна тихо піднялася сходами і відчинила двері квартири. Це був не її будинок, а її сина, але в жінки були ключі. Її невістка Влада навіть не здогадувалася про це. […]
Ну що це таке, – скаржився Ірині брат, – не таким тоном їй відповіли, не так до столу покликали, не так глянули, проходячи повз. Нам усім важко після втрати тата, але життя триває. Я через мамину образливість на порожньому місці не хочу дружину втратити. — Я, грішним ділом, подумала, що це звичайна історія: невістка проти свекрухи, – каже Ірина, – а потім пригадую: так, мамі щось скажеш, а за кілька днів вона згадає зі сльозами й образою все, що ти їй сказала. І вкладе в нешкідливу фразу зовсім інший сенс, мовляв, хотіли її образити. Не любимо, не цінуємо
Не можу більше, – каже Ірина, – просто сил ніяких немає. Я після спілкування з нею, як вичавлений лимон. І знаю, що вона дуже мене любить, я її люблю теж, […]
І не потрібні мені ці горезвісні картопля з цибулею, не варті вони нервів. Чоловік вічно приїжджає злий, нервує, я теж. Навіть в лікарню я поїхала в суботу одна, на швидкій. — Як вже буде дитина, то подзвони, – говорила мені мама по телефону, – а чого зять у місто попреться, щоб тебе у вікно побачити, приїде потім, у неділю
Ми з чоловіком і маленькою донькою живемо у квартирі бабусі, маминої мами. Її вже давно немає, спочатку цю двокімнатну квартиру мама здавала, а потім, коли я надумала заміж виходити, сказала: […]
Син купує їжу на особисті гроші та підписує її, щоб ми не брали
У нас звичайнісінька середньостатистична сім’я. Я працюю музичним керівником у дитячому садку, чоловік – водієм на підприємстві. Є дванадцятирічний син. Живемо у власній квартирі, яка дісталася чоловікові від його бабусі, […]
Увечері, пізно вже було, Микола до вашого магазину підігнав машину, вони з Наталкою щось розвантажували. Стала я стежити, та коробки помітила. Тут і з’ясувалося, що Наталя торгує товаром зі своїх коробок. Батько на базу з’їздить, привезе точно такий самий товар, мої коробки стоять, а те, що люди платять, йде в кишеню його донечки
Захотілось і мені поділитися своєю історією. Живемо ми з чоловіком у сільській місцевості. Я працювала довгий час фельдшером, але нас наздогнала оптимізація охорони здоров’я, тож нашу амбулаторію просто закрили. Запропонували […]