Рубрика: Людина
Останні 7 років я була єдиною доглядальницею своєї свекрухи, незважаючи на те, що вона має рідну дочку. А нещодавно вона приголомшила мене своїм рішенням.
Так вийшло, що я стала основною доглядальницею для мами мого чоловіка, Тетяни Павлівни, хоча в неї є дочка Люся, яка приїжджає тільки у великі свята. Люся привозить магазинні подарунки – […]
На твоєму весіллі мало не до бійки дійшло, я ж пам’ятаю, як їх усією ріднею розбороняли. — О! Соня – це окрема тема. Вона спочатку скаржиться, просить поради, просить якось вплинути на чоловіка, звертається по допомогу до всіх і кожного, розповідає такі речі, що волосся дибки стає. Але потім живе з ним. І найголовніше, вона не тільки з ним продовжує жити, вона ще й плюнути в очі готова тому, хто про її Ігоря слово погане посміє сказати
— Як на мене, так нікуди не годиться такий чоловік і батько, – каже Марина про другу половину своєї рідної сестри. – Ні заробити, ні допомогти, яка там стіна кам’яна.— […]
Вона металася між лежачою свекрухою, власними дітьми, чоловіком, роботою, сімейними турботами. А Микола в цей час… благополучно зустрічався з іншою жінкою. Наталя спочатку ні про що не здогадувалася. Їй і на думку не могло спасти, що чоловік, який значно старший за неї і вже наближається до пенсійного віку, на таке здатен
Наталі виповнилося шістнадцять, коли вона познайомилася з дядьком Колею. Чоловікові на той момент було тридцять два. Він працював із батьком дівчинки і часто бував у товариша по службі в гостях. […]
І що з того що сусід скільки років від’їздив по тих “заграницях”, а жінка за цей час так знемоглася сама, що їй вже й тепер не тішить та хата, ремонти та меблі, які вони купили
Важко було жити Наталі самій без чоловіка. Адже доводилось все тягти на собі. Одній виховувати двох дітей, доглядати город та дивитися за будинком. А все тому що її чоловік Руслан […]
“Тобі, що вже матір не потрібна? Чому це ми з Олею маємо забирати матір, адже це ви живете біля неї”. Довго не думаючи відвезли матір у село до її сестри, яка теж жила сама
Коли Оля одружилася з Віталієм, їм довелося перший час жити у матері хлопця. Старший брат Віталія поїхав був на заробітки, його кімната пустувала, то ж жінка дозволила їм там жити. […]
— А це хто? – з кислою міною поцікавилася в матері Рита, показавши на Поліну. — Це моя внучка, Поліночка. — Збожеволіла? – розширила від подиву очі Рита. – Ось твоя правнучка, рідна між іншим! Це донька моєї Каті. Катька принесла в пелені і підкинула мені, сама десь вештається. Це ти винна мати, виховала з неї! Даремно тільки довірила тобі доньку
Карина зовсім не очікувала, що під час її відсутності, на її дачі хтось оселиться. Того дня вона приїхала на своєму новенькому автомобілі не одна, а з донькою і псом. — […]
Вероніко, підеш сьогодні з нами після роботи в кафе? – запропонували подруги-співробітниці, які під кінець робочого дня складали плани на вечір. Дівчина, може, і рада була би піти, але заглянула в свій гаманець, а там всього 50 гривень. До зарплати залишалося три-чотири дні, в холодильнику у неї ще було трохи їжі, а на транспорт вона не витрачалася, бо жила недалеко від роботи. “Якось дотягну”, – з сумом подумала Вероніка. А подругам сказала, що сьогодні не зможе скласти їм компанію, бо має інші плани. – Вічно ти жмешся, так і життя проходить, – стали докоряти їй дівчата
– Вероніко, підеш сьогодні з нами після роботи в кафе? – запропонували подруги-співробітниці, які під кінець робочого дня складали плани на вечір. Дівчина, може, і рада була би піти, але […]
Що стосується подарунків, то чоловік цілком серйозно одного разу заявив: ─ Я тебе вже обдарував. Двічі. Он по квартирі бігають. Це він про двох доньок. Ольга не сперечалася, нічого не доводила, прийняла як є. Ще й виправдала тоді: «Ну не звикла людина подарунки робити, не прийнято в них. Переживу»
Тридцять вісім років тому Ольга привезла майбутнього чоловіка Володимира до батьків. Познайомити. Повідомити, що вони збираються подавати заяву. Тато з мамою одразу все зрозуміли, щойно побачили на порозі незнайомого хлопця. […]
Це був звичайний суботній день, коли хтось подзвонив у двері. Я відкрила, а за ними стояла молода дівчина, якої я ніколи раніше не бачила. Вона подивилася на мене трохи схвильовано і сказала: “Привіт, я Дарина. Я дочка Захара”. Я стояла сама не своя десь хвилину. Дочка Захара? Що вона має на увазі? Що це за нісенітниця? Це жарт чи прихована камера? Я подивилася на неї, сподіваючись, що вона почне сміятися. Але нічого подібного не сталося
Я жила мирним сімейним життям з чоловіком і двома дітьми. Але в один день наша ідилія розвалилася. Я вражена і розчарована тим, що дізнається. І я намагаюся зрозуміти, як мій […]
У великому магазині біля прилавка з делікатесами стояла гарна дама, думала взяти сьомгу, от тільки минулого разу попалась вся з кісточками. Коли про це почула продавець то сказала: – що людина заслужила, то їй і дають, це така філософія. Ось вам кістки і дістались
У великому магазині біля прилавка з делікатесами стояла гарна дама, елегантно та дорого одягнена. Статна, висока, доглянута. І пахло від неї чудовими духами. Вона тримала під руку чоловіка, поряд їхні […]