Рубрика: Людина

За великий стіл сіли дванадцять осіб – чотири покоління Ігнатенків – Валі здалося, що вона потрапила на сімейне свято, але, виявилося, що всі, хто сидів за столом, тут же в хаті й жили. Розмови були звичайні, сімейні, інколи згадували якихось родичів, про яких Валя чула вперше, і їй, чесно кажучи, було трохи незатишно за цим великим столом, тим паче, що Андрій, беручи участь у загальній розмові, до неї майже не звертався

— Валюшо, ми з татом плануємо провести ці вихідні на базі відпочинку. Поїдеш із нами? Ми з тобою будемо засмагати, покупаємося, поки тато вдаватиме з себе досвідченого рибалку. А ще […]

Мені родичі не раз говорили, що коли ти виходиш заміж, то про подруг і друзів забуть, в сімейному житті вони тобі ніколи не принесуть щастя. Я нічого поганого не бачила в тому, адже ми дуже добре дружили з однією сім’єю, але лише через багато років мені відкрилася правда і я пошкодувала про це

З моїм чоловіком Олегом ми жили дуже щасливо, ростили двох чудових, розумних синів, з боку сім’я виглядала ідеальною, і це була правда. Наші відносини усі друзі та знайомі вважали прикладом […]

Тамара поморщилася. — Ну, діти тут навіщо… Домовленість про дітей була раніше, що відпочиваємо без них, зараз же діти у всіх виросли і самі ні за що б не поїхали на гулянку зі своїми “старими”. Ось і їхній син на вихідні поїхав з одногрупниками в сусіднє місто на концерт. — Ну а що робити, якщо нікуди його подіти, – примирливо вимовив Андрій. – Це Вікторії, йому тільки три роки, одного ж не залишиш

На дачу вирішили поїхати раптово, тож Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що всі будуть свої, тож можна не хвилюватися, і вона дістала старі джинси, які не шкода, якщо […]

«Свекруха не розуміє, як мені важко одній з трьома дітьми, але те, що вона зробила під час свята, я ніколи не забуду…»

Даша завжди відчувала напруженість у стосунках зі свекрухою, але цього разу стало зовсім важко. Її чоловік Борис повернувся з роботи і нагадав, що в суботу їх запросили до його мами […]

“Коли Інна виходила заміж, знала, що разом зі свекрухою їй доведеться жити і з її сестрою-близнючкою. Але те, що сталося потім, було зовсім несподіваним…”

Коли Інна вийшла заміж за Бориса, вона не знала, що вдома на неї чекатиме не лише свекруха, але й її сестра-близнючка, яка, здавалося, завжди намагалася засмутити невістку. Інна дуже любила […]

Та в мене також добрий урожай, Стефо! Навіть не знаю, де буду ту картоплю зберігати, бо місця в сараї не так вже і багато, – сказала мені сусідка, коли побачила мої виорані рядки картоплі. Ну таку маю зухвалу сусідку, що описати словами годі. Свою картоплю Люба виорала і визбирала одна з перших з нашої вулиці. Так вони з чоловіком звивалися, лиш би ніхто з сусідів не бачив “кількості” її врожаю, бо ж соромно. Але я від її Івана все вивідала. Посадили два мішка, а викопали чотири

– Та в мене також добрий урожай, Стефо! Навіть не знаю, де буду ту картоплю зберігати, бо місця в сараї не так вже і багато, – сказала мені сусідка, коли […]

Батьку, ти? Що ти тут робиш? – здивовано перепитав Олександр, коли проходився з своєю дружиною по ринку, і за прилавком побачив майже сивого дідуся, що торгував усім, чим тільки можна. – Продаю. Бо грошей треба. Житло мені потрібно буде зняти, хоч яку невелику кімнатку, – ледь чутно сказав і опустив очі, щоб не заплакати. Олександр швидко все зрозумів, і наказав батькові збиратися. – Хутко сідай до нас в машину і сам привезеш онукам гостинці. Зачекалися вони вже на дідуся. Микола очі свої забув, коли побачив як шикарно живе його син – такий красивий великий будинок він хіба у фільмах міг бачити. – Ось ваша кімната, тату. Ми вас нікуди не відпустимо, – сказала дружина Олександра, яка також все зрозуміла

– Тату, мені гроші потрібні, – заявила майже з порогу Ореста. – П’ятнадцять тисяч треба до кінця вересня сплатити Олежику за навчання, – каже. Старий Микола підвів сиву брову і […]

Тато є тато, він не зобов’язаний з дитиною сидіти, а ось мама твоя вчинила, як зозуля і така – справжня!, – сказав мені дідусь, коли мені було років десять, а може й менше. Бабуся ж захищала перед дідусем обох: і маму і тата. Вона, як жінка, не хотіла, щоб в своєму маленькому сердечку я затаїла на них образу. Але скажу відверто, я її затаїла. Не мама вона мені. Ну як так, скажіть мені? Бути в моєму містечку і не провідати доньку, а заодно і онука, якому вже чотири місяці виповнилося? Якби не тітка і ця парасоля, я б про її приїзд і не дізналася

– Тато є тато, він не обов’язково повинен з дитиною сидіти, а ось мама твоя вчинила, як зозуля і така – справжня!, – сказав мені дідусь, коли мені було років […]

– Я онуків люблю, але стежити за ними кілька годин не можу. Та й не хочу! Мені, знаєш, тебе вистачило з твоїм братом! – сказала мати

– Знову… – втомлено зітхнула Арина Сергіївна. На екрані телефону було ім’я її дочки – Таня. Жінка почекала кілька хвилин, дивлячись на телефон, і, ще раз зітхнувши, взяла слухавку. -Мамо, […]