Рубрика: Людина
Лариса Олексіївна святкувала свій день народження вдома. Були запрошені син і дочка зі своїми сім’ями, а також давня подруга іменинниці – Віра Леонідівна. Вже пролунали привітання, внуки пішли в іншу кімнату, де для них був накритий окремий стіл. Лариса бачила, що у сина Костянтина й дочки Валерії для неї є якась новина. Вони перезиралися, явно вибираючи час, щоб її розказати. Нарешті син сказав: – Мамо, а в нас для тебе є сюрприз! – І що ж там за сюрприз такий? – запитала Лариса. Діти загадково посміхнулися. Лариса не розуміла, що ж вони там таке вигадали
Свій п’ятдесят дев’ятий день народження Лариса Олексіївна відзначала вдома, в колі рідних та близьких. Були запрошені син і дочка зі своїми сім’ями, а також давня подруга і колега іменинниці – […]
Віра дивилася свій улюблений серіал, коли у двері подзвонили. Жінка пішла відчиняти і оторопіла. На порозі стояв Максим – її колишній чоловік, з яким вона давно розлучилася. У руках Максим тримав шикарний букет. – Привіт, кохана! – вигукнув він. – Це я! – Бачу, – Віра насупилась. – Навіщо прийшов? – Може, впустиш? – тон несподіваного гостя був миролюбним. – Ну, заходь, – пропустила його Віра. Максим увійшов, опустився на одне коліно, дістав з внутрішньої кишені піджака рожеву коробочку і простяг Вірі: – Виходь за мене заміж! – Заміж? З чого б це? – Віра здивовано дивилася на колишнього чоловіка, не розуміючи, що відбувається
У двері подзвонили. Віра пішла відчиняти. Відкрила та оторопіла. На порозі стояв Максим – її колишній, з яким вона розлучилася два роки тому. У руках Максим тримав шикарний букет хризантем […]
Весілля Віри й Дениса було пишне й шикарне. Молоді були щасливі й красиві. Жити вони стали у своїй квартирі. Батьки Дениса подарували їм нову і простору, обставили модними меблями… Минуло два роки щасливого подружнього життя. Денис із Вірою якраз повернулися з відпустки. Обоє були задоволені, засмаглі і з купою подарунків для батьків і друзів. Але невдовзі сталося несподіване. Віра підійшла до чоловіка з якимось дивним настроєм. – Денисе, я навіть не знаю, як тобі це сказати… – почала жінка. – Що, що там в тебе таке, Вірочко?! – ахнув Денис. Він приготувався до найгіршого
Не уявляв Денис, що його сімейне життя буде невдалим. Після весілля з Катею вони прожили три роки, все чекали, коли дружина завагітніє. Але, на жаль… Вже й батьки постійно питали: […]
Поки тобі немає вісімнадцяти, я тобі платитиму rроші, невеликі, на їжу, одяг тобі вистачить… Потім сама, не знаю, як складеться твоє життя, але я не хочу бути такою самою, як ті батьки неблагополучних дітей, витягати тебе з дурних компаній, ловити за руку, коли ти крадеш, а ти почнеш красти, виховувати твоїх нагулянних дітей
Ольга чекала на чоловіка з роботи, вона давно відчула, як щось витало в повітрі, затримувалося в кімнаті, коли він читав з посмішкою в телефоні, приходило разом із чоловіком з роботи…Щось. […]
Навіть якщо любиш суп, борщу іноді хочеться, правда?! От і мені… Тим паче, Ольга після появи малюка, з головою в турботи пішла. А я – сам по собі. Кому ж це сподобається! От я й вирішив трохи на стороні розважитися. Я думав, це в нас із тобою так, ненадовго, розвіятися… А тут закохався в тебе, як уперше
— Доброго дня, а я до вас! – молода, впевнена в собі жінка, абсолютно не соромлячись, увійшла в кімнату. Вона мигцем глянула на просте оздоблення сільського будинку, посміхнулася трохи зверхньо, […]
Зоя з Василем підмітали подвір’я, коли пролунав телефонний дзвінок на мобільний чоловіка. – О, мама дзвонить, – сказав Василь, підняв слухавку і поставив на гучний зв’язок. – Василю, давай, збирайся. Терміново приїжджай до мене, – раптом сказала Марина Степанівна. – Мамо, що сталося? – запереживав чоловік. – Поїхали, будемо сестру твою та її дітлахів забирати, – додала Марина Степанівна. – Мамо, щось з Ганною? – не зрозумів Василь. Марина Степанівна важко зітхнула і все розповіла сину та невістці. Зоя вислухала свекруху і аж скам’яніла від почутого
Зоя останні 5 років мріяла власним будинком. Жити в крихітній квартирі тридцяти п’ятирічній жінці набридло. Майже рік вона вмовляла свого чоловіка, Василя, змінити їхнє життя на краще: – Васю, ну […]
– Ну ти вже взагалі! – сварилася Марина, збираючи свої речі. – Я для тебе на все була готова, а ти отак мене зрадив! Михайло мовчки спостерігав за своєю дівчиною. Винуватим він себе не відчував. Ну зрадив один раз і то випадково… – Ну і куди ти підеш? – запитав він. – У село до матусі? Михайло посміхнувся. Чоловік знав, що йти Марині нема куди. – Знайду, куди! – заявила Марина, закриваючи валізу. Дівчина гордо вийшла з кімнати і, гримнувши дверима, вийшла з квартири. Вона сіла на лавку в сусідньому дворі й заплакала. А далі сталося несподіване. Марина аж скочила з лавки
– Ну ти вже взагалі! – сварилася Марина, збираючи свої речі. – Я для тебе на все була готова, а ти отаке виробляєш! Підтримувала тебе, любила, дбала. А ти так […]
Все вийшло як я і передбачала, і тепер син мене робить винною в усьому. – Ти все знала, мамо, і нічого мені не сказала. Ти така ж зрадниця як і вона, – картає мене Олексій. – А на що ти сподівався? Я тебе попереджала про це, – нагадала я йому. – Сину, не можна так. Ліля – твоя дружина, ти маєш рахуватися з її думкою, – не раз казала я своєму сину, але Олексій мене слухати не хотів. В підсумку невістка пішла від нього
– Нікуди вона від мене не дінеться. Я її чоловік, і моє слово – закон, – каже. Все вийшло як я і передбачала, і тепер він мене робить винною в […]
Увечері я почув, як Соломія плаче по телефону. Вона, мабуть, подзвонила матері. Але я знав, що ситуація серйозна, і для Соломії настав час подивитися правді в очі. Ми більше не можемо дозволити собі утримувати її непрацюючих батьків, оскільки наша доля зараз невизначена. Їй довелося подорослішати. І якщо її батьки будуть злитися на нас якийсь час, їй доведеться змиритися. – Як тепер буде?, – сумно запитала вона. Я почав її втішати, хоча й сам не підозрював, що на нас чекає
Раніше мені не було на що скаржитися. Мені подобалася моя робота – я працював на великому складі, який забезпечував місцеві магазини одягом. Я часто жартував, що зробив тут кар’єру по-американськи. […]
— Микита, – кажу, – мій син у моїх батьків зараз. Тож давай домовимося: вранці ти встаєш, тихенько прикриваєш двері спальні і йдеш на кухню розважати свою доньку і годувати її сніданком. Він погодився. — Аааааа, бабуся прийшла!!! – перше, що я почула вранці
Ми з Микитою зустрічалися. Рік уже живемо разом. Ми не розписані. А навіщо? У мене є досвід сімейного життя, у Микити – теж. Мені 33 роки, з нами живе мій […]