Рубрика: Людина

До весілля мій чоловік жив зі своєю мамою, а свою квартиру в оренду здавав. А, коли ми одружилися, то відразу перебралися жити до нього. Я була така здивована, що слів не дібрати. В тій квартирі робилося таке, наче там стадо кіз жило, квартира ця ремонту не бачила 20 років. Я кажу Петрові так, давай, мовляв, тут зробимо ремонт хороший, бо мені соромно буде сюди привести людей, я не хочу, щоб родина бачила, як ми тут живемо. А Петро: – Чіпати ми тут нічого не будемо, бо мама моя за це образиться дуже

Я, правду кажучи, взагалі не знаю про що я тоді думала та на що взагалі звертала увагу, коли я вийшла заміж за свого чоловіка. І на вигляд по ньому і […]

Наступного дня свідка впрягли в невеличкий віз (бідний свідок Костя – за що на нього такі обов’язки «повісили»?), а у віз посадили свекруху зі свекром і катали під улюлюкання гостей. А потім у той самий віз посадили тещу з тестем. Теща виявилася завбачливою: приготувала довгий прут, щоб підганяти запряженого у віз. Добре, що свідку молодь допомагала віз котити, а інакше заїздили б хлопця

Гаряче липневе сонце пекло вже з самого ранку. Я ще раз зайшла на подвір’я, де мешкали батьки мого двоюрідного брата; від ґанку до лазні та хатинки – все було вкрите […]

Сашко прийшов до матері в гості. – Сину, привіт! А ти чому не попередив, що зайдеш? – запитала Інна, які тільки побачила сина. – Та я неподалік був, вирішив зайти відвідати, – пояснив Сашко. – Проходь, я тебе хоч чаєм пригощу, – запросила мати. Сашко пройшов на кухню, сів за стіл. Раптом, Інна помітила, що сина щось хвилює. – Сашко, у тебе щось сталося? – запереживала вона. – Мамо, мені тут батько смс-повідомлення надіслав, – несподівано сказав син. – Ось, сама подивись. Сашко дістав свій телефон і показав матері смс. Інна прочитала повідомлення від колишнього чоловіка і застигла від прочитаного 

– Чоловік мене з синами на іншу проміняв, – тихо сказала Інна на початку робочого дня. – Ви стільки років разом! Ну і справи! Ось вже не подумав би ніхто! […]

Ганна приїхала на весілля до свого брата Ігоря. За пару днів до свята молоді вирішили зібрати найближчих родичів на вечерю. Зірками були, звичайно, Ігор із нареченою Оленою, але й Ганні дісталася увага. Її мати похвалилася: – Ганна ж у нас тепер велика начальниця! Хто б міг подумати… Після вечері Ігор з Оленою показали слайд-шоу із сімейними фотографіями. Гості зворушливо посміхалися над знімками малюків, зітхали над тим, якими молодими були тоді їхні батьки. – А ось найкумедніше фото із нашого альбому! – оголосив Ігор й увімкнув наступний слайд. Ганна оторопіла від побаченого

Ганна побіліла, коли побачила те саме фото, яке колись принесло їй купу переживань. Родичі посміхалися, дивлячись на світлину. – Це найвеселіша річ на світі, – засміявся брат. Ганна перевела на […]

Зі свахою у мене дуже теплі взаємини, я часто до неї в гості ходжу, дуже шкодую її, адже сімейне життя у неї не склалося, мала недоброго чоловіка. І невістка моя Олена теж людина хороша. Та одного разу я запросила до себе в гості свого сина з дружиною, добре їх почастувала, ми гарно відпочили, а коли вони вже збиралися додому, я в невістки побачила одну річ, яку бачити в неї не мала

Я відразу хочу сказати, що я ніколи не розуміла тих жінок, які ставали в майбутньому недобрими свекрухами для дружин власних синів. Адже це дружина твого сина, вона стає і твоєї […]

Але навряд чи б вона стала розповідати про свої підозри… Юрко сам усе розповів. Уже наступного дня народ шепотів, що підсобку в клубі молодь використовує на свій безсоромний розсуд. І що Лідія, молода бібліотекарка, закрилася в підсобці на якийсь час, і що якщо вже з Юрком Щербатим закрилася, то справа зрозуміла

У будинку було тихо. Тільки муха дзижчить і кружляє біля вікна, та будильник, що за склом на полиці буфета, цокає, і секундна стрілка рухається по колу. Ліді чомусь здавалося, що […]

— Що ти таке кажеш! Ти ж сама захотіла жити в бабусі! — Серйозно, мамо? Тобі самій не смішно? Я навіть не знала про її існування, поки ви мене не віддали їй. Ні, ти мене, звісно, брала на сімейні свята, з Тетяною хтось мав водитися, ти навіть не додумувалася мене погодувати, а я дурна не їла вдома, тому що до мами на свято йду, мамо… Ти хвалилася перед гостями, як я обожнюю сестричку, і вони тішилися нашій спільній мові, а тільки гості розходилися, ти саджала мене в таксі й відправляла до бабусі, так і не нагодувавши

Пізно ввечорі прийшла мама, Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати. Ні, ну а що, має право раніше лягти, вранці вставати рано. Мама сиділа на кухні, від чаю […]

Очевидно, їй дуже не подобається, що я її звинувачую в лінощах, але водночас, гадаю, вона принципово не хоче змінюватися, бо вважає себе «принцесою, яка нікому нічого не винна, всі винні їй». Вона явно вважає себе головною в домі, і постійно спілкується в командному тоні. Це помічають навіть люди зі сторони. На додаток, у неї такий характер, що вона дуже любить поливати людей брудом, зокрема (а, можливо, особливо) мене і моїх родичів

Не знаю на що я сподіваюся, коли пишу це, може просто виговоритися. Проблема в тому, що моя дружина – це якийсь жах, і що з цим робити я не знаю. […]

– Мамо, – подзвонила Катя матері. – Тут таке діло, у мого Славка в селі тітка занедужала. Нема кому за нею доглянути. Може ти зможеш? Там природа, свіже повітря… Надія погодилася на пропозицію доньки. Тітку Славка вона не знала. Через три дні Надія стояла біля воріт тітки Тамари. Вона зайшла на подвірʼя. Від ґанку до сараю, несучи величезну каструлю, йшла жінка. – Ви куди це таку каструлю тягнете?! – Надія поспішила допомогти. – Як куди? – здивувалася господиня. – Поросятам. – Так ви ж занедужали, вам лежати треба! – сказала Надія. Тамара Іванівна застигла від здивування. Надія не розуміла, що відбувається

– Матусю, що ж ти знову вдома сидиш, сходила б кудись, розвіялася, – сварилася до Надії дочка Катя під час телефонного дзвінка. – Піду, піду обов’язково, – пообіцяла Надія. Вона […]