Рубрика: Людина
Побоюючись за своє життя, Іван вискочив на майданчик і притиснув спиною вхідні двері. Як на зло, у цей час сходами на другий поверх піднімалася сусідка Євгенія Павлівна, нерозлучна подруга тещі. Помітивши біля сусідських дверей дивну істоту з жахливим смородом, віруюча бабулька прийняла її за породження пекла, і, завиваючи не гірше поліцейської сирени, кинулася на вулицю
— Іване, головне, ти за Кузею доглянь, м’ясо для нього в морозильнику в мішечках заморозила, молочка купила. На вулицю не випускай – бліх наловить, пісочок у туалеті міняй щодня, – […]
Рита сходила у ванну, вдягнула рожевий халатик і сіла на диван дивитися телевізор. Вона тільки-но увімкнула свій улюблений серіал, як в коридорі почувся якийсь шум і в кімнату зайшов її чоловік Леонід. – О, привіт! – вигукнула Рита. – А що це ти вдома? Сталося щось? – Рито, нам треба серйозно поговорити, – сказав Леонід і сів на диван поряд з дружиною. – І ця розмова буде чи не найважливішою у нашому житті… Рита дивилася на чоловіка й не розуміла, що відбувається
Леонід та Рита прожили у шлюбі п’ять років. Леонід дуже хотів дітей. Не одного, а двох, а може й трьох. Але вагітність не наставала. Та й Рита якось не надто […]
Оля залетіла до своєї квартири вся схвильована. – Що ти наговорила йому? Що? – вигукнула вона до матері. Оля бачила, як мама спробувала єхидно посміхнутися, але стрималася. – Та нічого особливого не сказала. Правду і тільки правду, – голос матері був спокійний, як завжди. – Яку правду, мамо? Яку? – не заспокоювалася Оля. – Ти і сама знаєш, що я йому розповіла, – знову спокійним і байдужим голосом відповіла жінка. Оля здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається
Оля залетіла до своєї квартири вся схвильована: -Що ти наговорила йому? Що? – вигукнула вона до матері. Оля бачила, як у тієї поповзла одна губа вгору, ще трохи і вона […]
Ірина напекла пирогів і стала чекати у гості своїх доньок. Вчора вона подзвонила до Олени і Наталки, попросила зайти, бо має до них серйозну розмову. Ближче вечора у двері подзвонили. – Мамо, це ми! – озвалися доньки. Ірина відкрила і запросила дівчат на кухню. – Ну, що там сталося? – одразу запитала Олена. Ірина важко опустилася на стілець. – Ой сталося дівчатка, сталося… Навіть не знаю з чого почати, – важко видихнула мати і зупинилася. – Мамо, розповідай, не тягни…, – поквапила Наталя. І Ірина все розповіла донькам. Наталя та Олена вислухали матір і застигли від почутого
– Дівчатка, тітці Зіні потрібна денна доглядальниця, давайте подумаємо – як це зробити. Так, я прошу у вас грошей із ваших накопичень, і знаю, що вони у вас є. Будь […]
У Марти з Михайлом було весілля. Вони одягли один одному обручки і стали чоловіком та дружиною. Після того Марта вирішила піти в парк пофотографуватися. – Давайте я вас на каруселі сфотографую, – сказав фотограф. Михайло допоміг Марті сісти, і сів сам. Подруга нареченої Ірина стояла поряд. Карусель закрутилася. Марта й Михайло тяглися один до одного руками. Фотограф клацав фотоапаратом. – Мамо, дивись, наречена на білому коні, як у казці! – раптом вигукнула поруч маленька дівчинка. Ірина глянула на Марту й застигла від несподіваної здогадки
– Ну що ти дуєшся на мене? Ось побачиш, тобі там сподобається. Море, пляж, сонце… – говорила Ірина і неспокійно ловила погляд дочки. Але Оля вперто відверталася до вікна, за […]
– З тобою так добре, Надя. Оленка останнім часом нестерпною стала. Так, я розумію, що не стало її матері. Ну а я тут до чого? Я молодий та здоровий чоловік. Мені потрібна турбота та увага. А вона ходить вічно пригнічена і в’яла!– Так, я її теж бачила днями. Вся сіра та похмура. Не розумію, як ти з нею під одним дахом живеш.– Я й сам не знаю. Одружені ми лише рік, ще не пізно все поміняти. Я думаю, що варто з нею…Вітя обірвав себе на півслові
– Оленко, прийми мої співчуття, – свекруха Галина Павлівна обняла мене і притиснула до себе. – Дякую, – відповіла я крізь сльози. Відхід матері став для мене справжнім ударом. Я […]
Дмитро йшов по сільській стежці. Він повертався у свою рідну хату, де вже давно не був. Бабусі Дмитра не стало, інших родичів не було і хатина пустувала. Чоловік підійшов до хати й застиг від здивування – в будинку явно хтось жив! Раптом на ґанок вискочив хлопчина років семи з буханцем хліба в руках. – Іванку, стій! – з будинку почувся жіночий голос. На ґанок вискочила молода жінка у рожевому халатику з розстебнутим нижнім ґудзиком. Дмитро глянув на неї й заціпенів
Дмитро повільно йшов сільською стежкою. Жовтень закінчувався, майже все листя з дерев облетіло. У цю пору року ліс, без свого вбрання, виглядав зворушливо й беззахисно. За останні п’ять місяців у […]
Віра зібрала речі й пішла від свого чоловіка. Жінка попрямувала в найближчий парк, щоб посидіти і все обміркувати. Раптом задзвонив її телефон. Віра придивилась до номера й застигла від несподіванки. То був її перший чоловік Іван! Він зателефонував вперше за три роки… – Віро, привіт! – сказав він. – Як справи? – Все гаразд, – відповіла Віра й розплакалася. – Віро, щось трапилося?! – ахнув Іван. – Ти де?! Я зараз приїду… – Приїде він… На чому? – подумала Віра. – У нього немає ані прав, ані машини. Може на таксі? Невдовзі зʼявився Іван. Віра глянула на нього й остовпіла
Віра спостерігала, як Іван збирає на кухні меблі. Начебто все життя тільки це й робив. Швидко та спритно. Зазирне в папірець і далі крутить. Вони щойно доробили ремонт у квартирі, […]
А дружина, сидячи вдома, зовсім розпустилася. Розтовстіла, волосся зачесане у хвостик, жодного макіяжу, манікюру. Та й пахне від неї, раптом зрозумів Толік. Дійсно, чим це від неї пахне, принюхувався він у кухні. Дружина здивовано дивилася на нього. — Це я котлети смажила, цибулею пахне. — Це від тебе цибулею пахне вже, люба, йди хоч вимийся
Толік маявся. Одружені вони вже 7 років. Як же добре все починалося! Симпатична молода дівчина, спільні інтереси, спільні цілі, здавалося, все життя попереду буде таке. Народилася дитина. Толік радів. Син, […]
Маш, це ж кошмар якийсь! – вигукувала Віра.– Слухай, у мене така справа… дива, загалом, у квартирі відбуваються. Я не впевнена, але мені здається, ніби хтось копається у моїх речах. Гліб каже, ніхто до нас не ходить, доки мене нема. А мені весь час здається, що білизна перекинута в ящику. Нещодавно колготки кудись подівались. Гліб каже, мовляв, я їх сама зносила і не пам’ятаю. А я пам’ятаю, що вони в мене навіть не розпаковані лежали… Духів наче менше стає… я стільки не користуюсь ними.– Хм, – задумливо простягла Маша. – І справді дивно.
Обідня перерва тривала рівно годину. Віра неквапливо з’їла принесений з дому легкий салат з овочів і невеликий шматочок піци з сиром, що купила на роботу. У гуртку остигав терпкий, ароматний […]