Рубрика: Людина
Світлана закутавшись у старий плед дивилася турецький серіал. Раптом у двері постукали. Дівчина підвелася і побігла відкривати. – Привіт, Вітя! Ми ж сьогодні не домовлялися зустрітися, – усміхнулася вона, побачивши свого коханого. Віктор мовчав, здавалося, він зараз заплаче. – Вітя, ну що з тобою? Скажи будь ласка, – захвилювалася Світлана. Він мовчки увійшов. Сіли у кімнаті Світлани. – Та що сталося? – вже не стримувала хвилювання дівчина. – Навіщо вона це зробила? – тихо промовив Віктор. Світлана здивовано дивилася на Віктора, нічого не розуміючи
Він вже звик заглядати до них у вікно, бо жили вони на першому поверсі. Спочатку хотілося вище, потім звикли. Найбільше тішилася бабуся – не треба довго підніматися. По суботах Ганна […]
– Ліля, може завтра до моєї матері в гості з’їзди, – сказав за вечерею Михайло до дружини. – І їй в радість буде, і тобі свіже повітря на користь. – Звісно, поїду! – усміхнулася Ліля. Наступного дня Михайло провів дружину на маршрутку, і Ліля поїхала до свекрухи у гості. За годину телефон Михайла задзвонив. Дзвонила Ліля. – Ну що доїхала? – запитав одразу він. – Михайле, тут у Віри Іванівни таке робиться! Приїжджай скоріше! – раптом сказала дружина. Михайло кинув всі справи і поїхав до матері в село, чоловік під’їхвав до її будинку і застиг від побаченого
У своїх мріях Михайло завжди хотів купити матері будиночок та перевезти її туди. Все життя Віра Іванівна ростила сина одна, блукаючи по орендованих квартирах і працюючи на кількох роботах одночасно. […]
– Віро, у нас проблема, – схвильовано сказав Сашко. – Моя мама збирається приїхати. – Коли? – спокійно запитала Віра, сідаючи на диван. – Нууу…, вона… ніби… вже їде, – нерішуче відповів Сашко. Віра глянула на нього і суворо запитала: – Чому ти мені раніше не сказав? – Я сам не знав, – приречено відповів Сашко. – Вона мені щойно подзвонила. Із поїзда. – Отже, так, – вирішила Віра. – Ти сьогодні залишаєшся вдома. Зустріти маму. А ввечері я приготую святкову вечерю і разом посидимо, відзначимо її приїзд, – сказала Віра і побігла на роботу. Але жінка навіть уявити не могла, чим закінчиться приїзд свекрухи
– Вірочка, у нас проблема, – схвильовано сказав Сашко. – Моя мама збирається приїхати. – Коли? – спокійно запитала Віра, сідаючи на диван. – Нууу…, вона… ніби… вже їде, – […]
Одного разу, прийшовши з роботи, Олеся застала вдома невелику компанію дивних товаришів. Як висловлювалася колись мама, «синяків». Обличчя у них, і справді, були сині. Одному В’ячеславу пити стало нудно. Що вони святкували, невідомо, але абсолютно ясно було, що йти вони не збиралися
— Ти що? У тебе квартира, а ти на орендованій живеш! — А що я можу вдіяти? – відповіла Олеся запитанням на запитання. — Треба боротися! — Як ти собі […]
Ще перед весіллям я добре знала, що в мого чоловіка вже й дружина, до мене була, і дитина була в них у шлюбі. Але Петро був чудовою людиною, тому я вірила, що він відвернеться від неї, а буде кохати лише мене і приносити гроші лише в нашу сім’ю. Чимало часу у нас все так і було, але свекруха часто бігала до тієї невістки, горнулася до неї і Петрові телефонувала часто: то кран прийди їм відремонтуй, то продукти своїй дитині купи, то на вихідні забери сина. А в кінці місяця сама прибігала до мого чоловіка по гроші для онука. Мені все дуже зіпсувала свекруха
А десь декілька років тому я познайомилася з чоловіком. Петро при першій же зустрічі сказав, що я йому дуже сподобалася, таке враження, наче він мене сто років знає, і він […]
Чоловік не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що її мама – це остання людина, в якої варто просити допомоги. – Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати він. – Ти не знаєш моєї мами. З нею у нас буде більше проблем, ніж допомоги, – пробувала пояснити чоловіку Софія, яка опинилася в нестандартній ситуації, і не могла придумати, як її вирішити
– Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати чоловік. Він не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що її мама […]
Усі пані прекрасно бачать себе в дзеркалі і з роками відображення тішить їх дедалі менше. І ніяк не можна цьому запобігти! Природа жорстока! І тому часом охоплює страшна туга за молодими роками, і хочеться, щоб оточуючі, особливо близькі, робили вигляд, що нічого не помічають. Який сенс тикати ножем із гострих слів у відкриту рану? Навіщо робити боляче тому, хто життя поклав на вас
Даша не одразу помітила, що мама повернулася з прогулянки якоюсь іншою: очі блищать, як у закоханої школярки, загадкова усмішка раз у раз торкається губ, роблячи все обличчя свіжішим і молодшим. […]
В селі Галину всі дуже шкодували, бо чоловік тоді дуже якось не по-людськи з нею повівся. Її щастя в одну мить розбилося тоді, як вона до сусідки за грушами пішла. Та давно її до себе запрошувала, мовляв груша добре вродила, треба позбирати, бо гниють. То був обід, Галина подумала, що сусідки нема вдома, і сама стала під грушею з відерком і стала збирати солодкі плоди. Стояв нестерпно терпкий і солодкий запах серпня, раптом Галина почула, що з хати Оксани чується голос її Остапа
– Якою ж ти стала, Галино! Та тебе і не впізнати! – сплеснула руками сусідка, коли в молодій вишуканій панянці впізнала сусідку Галю. Зміни в її зовнішності були настільки разючими, […]
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати сина в руки такій жінці. Чи буде мій Михайлик щасливий? Я вже й не сподівалася на онуків – сину 23 роки, а про весілля навіть не думає. Коли нам з його батьком було по стільки, у нас вже було двоє старших діточок-погодок. Зараз всі мої діти вже дорослі, двоє старших живуть в Києві і Варшаві, а молодший Михайлик, якого я народила в 44 роки, ще біля нас у Вінниці, але живе окремо в однокімнатній квартирі, яку йому ан повноліття подарували старші на 20 років сестра і брат
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати […]
Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на світі. – Ой, а Степана мого мають на роботі скоротити. І за що ми тільки жити будемо. А продукти так подорожчали і за комунальні всю пенсію віддати потрібно. Ще й зять сказав, що на вихідних вони не зможуть приїхати картоплю копати, бо в нього якась термінова поїздка намалювалася. Ой, певне наша картопля буде зимувати на тому городі. – Ще навіть дев’ятої ранку не було, як Ніна Василівна вилила на мене купу негативу
– Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на світі. – […]