Рубрика: Людина
– Що, тебе не привітали з першим вересня? Отака подяка тебе чекає й наприкінці року. Вкладатимеш у чужих дітей, поки свої вдома будуть з бабусею сидіти. Яка ти егоїстка – додав перцю чоловік
Це був момент, коли я вирішила, що з мене досить. Троє дітей, будинок у селі, велике господарство… і чоловік, який постійно потребує уваги. Але ж у мене були інші мрії. […]
Їхнє спілкування почалося у вересні. Пожовкло листя, потім попадало, задули вітри, що несли зиму… Костя дзвонив їй щодня і вони базікали по годині-дві, і як же швидко пролітав цей час! Вони все встигли одне про одного дізнатися! Дуже часто йому потрібно було дзвонити з вуличного апарату, так як його домашні все слухали якщо розмова була вдома, а йому було ніяково
Цілих два роки він пам’ятав напам’ять номер Наталки, але так жодного разу і не подзвонив. А тут же, дивлячись на свої футбольні бутси і на те, як слабко, майже непомітно […]
— Бабуся вилила твій суп в унітаз, сказала, що вийшов ще огидніший, ніж минулого разу. Я тепер голодний, ма, що мені їсти?, — сказав мені син, коли я повернулася з роботи
— Бабуся вилила твій суп в унітаз, сказала, що вийшов ще огидніший, ніж минулого разу. Я тепер голодний, ма, що мені їсти?, — сказав мені син, коли я повернулася з […]
Роблячи покупки на ринку, я побачила, як якась багата жінка кричить на пенсіонерку, що продає суницю. Я вирішила втрутитися.
Незважаючи на широкий вибір продуктів у супермаркетах, я завжди віддавала перевагу ринку. Це єдине місце, де я можу знайти домашні продукти, які вирощені з любов’ю, а не за допомогою хімікатів. […]
Я ледве дійшла до своєї кімнати, так мені було прикро. Не дай Бог комусь таке пережити – розуміти, що ти заважаєш своїй дитині, як вона сама сказала, “крутишся під ногами”. Прикро мені ще й тому, що я все життя жила заради дітей, я одна без чоловіка виростила сина та дочку. Після розлучення заміж не вийшла, діти школярі вимагали, щоб у сім’ї не було вітчима. Було тяжко і морально, і матеріально, але я впоралася, а тепер я їм не потрібна
– Мамо, тобі давно пора вже від нас з’їхати, – заявила мені донька. Вона не раз дозволяє собі натякнути мені, що я їм заважаю. – Куди з’їхати? Про що ти? […]
Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу. Вчора натякнула, що в босоніжках мені вже прохолодно, а кросівки вже на взуття не схожі, бо ношу їх четвертий рік. Коли я виходила заміж за заможного, на 19 років старшого удівця Петра, я навіть уявити не могла, що так станеться. Що проситиму в чоловіка на помаду чи ще якісь дрібні жіночі речі. Все інше він купує сам. Їздить на лексусі. Що ще? Давайте спочатку
Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу. Вчора натякнула, що в босоніжках мені вже прохолодно, а кросівки вже на взуття […]
Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі так подумав, що на сороковий день за татом ми всі приїдемо і заберемо маму до себе. Якось та й помістимося. Мама не заслуговує жити в самотності. І тобі легше буде, прийдеш з роботи, а їсти зварено, діти уроки поробили, – протараторив чоловік на одному подиху. Але мама чоловіка ще не не в такому стані, щоб за нею доглядати. Любов Ігнатівні 62 роки. Вона тільки на пенсію вийшла
– Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі так подумав, що на сороковий день за татом ми всі приїдемо і заберемо маму до себе. […]
Я вам у прибиральниці не наймалася, – заявила мені невістка, коли я зламала руку і попросила її допомогти. Ну і я їй у няньки теж не наймалася
Невістка на мене тепер ображається, намагається через сина на мене тиснути, щоб я продовжила допомагати їй з дитиною, але не дочекається. Коли я її попросила про допомогу, то почула, що […]
– Мамо, якщо ти прийдеш на весілля, я перестану з тобою спілкуватися, – заявив мені син і все через сварку з його колишньою
Я хотіла як краще для свого сина, але сама того не розуміючи, втратила з ним стосунки. Це мені урок не все життя та помилка, яку я ніколи не виправлю. Я […]
Ображена поведінкою свекрухи та чоловіка, Ірина у сльозах вибігла з квартири. Занурена у свої думки, Ірина потрапила під машину, не помітивши її.
Петро повернувся додому пізно, у піднесеному настрої. Ірина зустріла його в коридорі, сумно опустивши очі. – Що за сумне обличчя? – спитав Петро, – завтра мій день народження – привід […]