Рубрика: Людина

Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку, щоб пошвидше тих виплат спекатися, а ти про якісь Карпати зі свої Степаном мені розказуєш. Гидко все це слухати, – сказала мені дочка. Мені так неприємно це чути від Насті. Замість того, щоб за мене порадіти, дочка мене засудила. Я двадцять років як живу одна, бо мій Богдан, з яким я дуже гарно жила, відправився на небеса. Як мені бути? Невже те, що я хочу бути щасливою, потрібно відкинути на другий план?

– Тільки про себе і думаєш! Нам так важко, іпотеку виплачуємо, працюємо без перепочинку, щоб пошвидше тих виплат спекатися, а ти про якісь Карпати зі свої Степаном мені розказуєш. Гидко […]

Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! Я твоя єдина дитина!, – каже мені Злата. – В тому то й справа, доню. Єдина дитина. Я хочу для тебе щастя. Ти стала на невірний шлях і я хочу тебе навернути, поки не пізно! В мене дуже важка ситуація з дочкою, а все через те, що Злата закохалася в будівельника. Я пишаюся донею, але пов’язати своє життя з будівельником не дозволю. Ну принаймні свого благословення їм не дам. Як хочуть, то нехай живуть разом, але я цей шлюб ніколи не одобрю

– Як ти можеш таке говорити? Ти ж рідна мати! В тебе я одна єдина дитина!, – каже мені Злата. – В тому то й справа, доню. Єдина дитина. Я […]

Павло йшов від мене гучно, все село мало на що дивитися, і потім ще про що говорити, адже він пішов до Світлани, яка живе у нашому селі. – Згадай, Марино, як ми тебе в свою сім’ю в свій час прийняли, чи тобі хоч хто одне слово погане сказав? – голосить моя колишня свекруха. Вона прийшла до мене просити, щоб я свого колишнього чоловіка назад прийняла

– Згадай, Марино, як ми тебе в свою сім’ю в свій час прийняли, чи тобі хоч хто одне слово погане сказав? – голосить моя колишня свекруха. Вона прийшла до мене […]

Ліда була розбита зрадою чоловіка та кращої подруги. Але вона вирішила, що хоч заради доньки треба будувати нове життя.

– Лідо, не плач. Ти не перша і не остання. Так, твій чоловік пішов до іншої, але життя на цьому не скінчилося. Тобі треба виховувати доньку, – втішала її мати […]

Віра почала відчувати огиду до свого чоловіка та до їхнього сімейного життя. Але один похід у кафе із подружками різко все змінив.

З віком Іван та Віра вдосконалювалися, знаходячи задоволення у своєму бездітному існуванні. Віра залишалася привабливою, але Іван втратив до неї інтерес. Він відчував, що їхня любов згасла: їм потрібні були […]

– Так на весілля не запрошують. Спершу звуть, потім кажуть, що не хочуть бачити, бо я не дозволила Колі покопатися в моєму особистому житті, а в день весілля знову звуть. Я не збираюся метатися у зборах

Незадовго до весілля сестри чоловіка, я посварилася з її майбутнім чоловіком. Сиділи ми якось у кафе. Микола навіщось порушив неприємну тему. Він вважає за нормальність мати кілька партнерів у чоловіків […]

– Де мій онук? Машинку йому купила. Гуляє чи що? – Он, – чоловік махнув рукою у бік сусіднього будинку, — за чебуреками пішов. – За чебуреками? У шість років? – здивувалася мама. – Ти з глузду з’їхав

Мама на два дні у гості приїхала. Зганяли з нею на цвинтар, по магазинах прогулялися. Чоловік залишився вдома із шестирічним сином. Повернулися з мамою, сина нема, а чоловік на лоджії […]

Віра розуміла, що її важке рішення було продиктовано їхнім фінансовим становищем та невпевненістю в майбутньому. Але чоловіка Віктора турбував лише її вчинок.

Якось Віра повернулася додому з роботи та виявила, що її чоловік Віктор поспішно збирає свої речі. Збентежена, вона запитала, що відбувається, але зіткнулася лише з його гнівом і тривогою з […]

Я купила будинок і заявила всім, що запрошую свою свекруху жити зі мною. Тоді всі мої друзі та родичі отямилися, а рідна мати взагалі зреклася мене, сказавши, що в неї більше немає дочки…

Коли я оголосила, що купую будинок і запрошую свою свекруху жити зі мною, багато моїх друзів і родичів були зненацька захоплені. Навіть моя власна мати зреклася мене, сказавши, що в […]