Рубрика: Людина
Я дізналася про зраду чоловіка, але була готова прийняти його заради наших дітей. Але його слова змусили мене дуже різко діяти.
Перші кілька днів після зникнення чоловіка я чіплялася за надію. Я нічого не казала нашим дітям, особливо Петру, бажаючи захистити їх від занепокоєння. Минув тиждень, а Михайла все ще не […]
Коли мої рідні батьки зреклися мене, приділивши увагу лише моєму братові, моїм порятунком стала зовсім чужа людина.
З часу мого від’їзду до коледжу батьки дали зрозуміти, що більше не можуть підтримувати мене матеріально. Вони заплатили за квартиру за перший місяць, але в основному вся їхня увага та […]
А потім в мене дома всеохоплюючий безлад: квартира – повернутися ніде, свекруха веде ще й подругу свою. Таку ж схиблену на чистоті й жіночому призначенні. Мені треба перед візитом прибрати, після візиту прибрати, а вони сидять і роздивляються, де в мене що не так. Зрештою, хто відзначає, той гостей і приймає, або взагалі відзначати не треба
— Пропозиція була дуже привабливою, – зізнається Настя, – нам із чоловіком гроші дуже потрібні, мені хотілося йому допомогти якось. З побутом ми справлялися, не голодуємо, але все ж… — […]
А ще свекруха та її сестра мріяли. Про те, як вони допомагатимуть молодій матері піклуватися про дитину, як вони гулятимуть із візочком і неодмінно обдаватимуть гарячою парою всі дрібнички малюка. І жодних памперсів, не треба влаштовувати малюкові парник, це шкідливо. І груди треба обмивати з дитячим милом, обов’язково
Я взагалі не просила, одразу говорила, що я з усіма проблемами впораюся сама, що мені не потрібна взагалі жодна допомога, – роздратовано каже подрузі Лія. Дитині Лії півтора місяця і […]
О сьомій годині вечора чоловік повіз сина, а о десятій вечора Світлана Іванівна вже зателефонувала: – Приїдь і забирай! У памперсі він не хоче спати, а без памперса я його на новий диван не покладу
Пів року тому у другому шлюбі у нас з’явилася донька. Від першого є син. У сина є рідний батько та бабуся, якщо її можна так назвати. Онука вона бачила кілька […]
Одного ранку на автобусній зупинці до мене підійшла тітка Карина, яка завжди була в курсі сільських пліток. “Яка ти красуня, Дарино! Чого не вистачає твоєму чоловікові…”.
Одного ранку на автобусній зупинці до мене підійшла тітка Карина, яка завжди була в курсі сільських пліток. “Яка ти красуня, Дарино! Чого не вистачає твоєму чоловікові, що він йде до […]
Дружина подивилася на нього втомленим поглядом, розімкнула пересохлі губи, попросила попити. Він підскочив, на зігнутих ногах: “На, пий, рибонька моя!” Раніше він її так ніколи не називав, і викотилася сльоза в неї з краю ока. Перевела подих, заговорила, немов суха трава зашелестіла: “Прикро мені, прожила з тобою все життя, а ласкавого слова не чула. Щодня докоряв мені, на чому світ стоїть, а, до іншої, не пішов! Чому так бездарно життя з тобою прожила: без радості? Чому ти мене не любив? Може, хоч зараз скажеш, а то піду з цього світу і не дізнаюся”
Священник відчитав, відпустив гріхи, закрив псалтир і… подивившись на відходячу у вічність добрим, сповненим любові поглядом, знехотя повернувся до неї спиною і тихо вийшов із кімнати. Старий, що сидів на […]
Він намагався відібрати в неї з рук речі Поліни, коли вона сиділа з ними годинами. — Ти з глузду з’їхала! Ти перетворюєшся на божевільну! Нашої доньки більше немає, чуєш? Їх треба віддати! Іншим людям! У дитячий будинок, нарешті. Та зрозумій ти! Її немає! Нема! Усе! Досить! Ти ніколи її більше не побачиш! Мені теж боляче, але життя триває! У мене ще можуть бути…, – почав він і зупинився
— Дивна якась. Начебто молода, а вся сива. Очі дикі, порожні. Начебто з тобою розмовляє, а дивиться крізь тебе. Одягнена як стара. Відлюдна. Ні з ким не спілкується. Живе тут […]
Їй у голову збрело, що коли мені її батько оплачує таксі, то і їй має оплачувати. Заявила Олена, що відтепер приїжджатиме до батька лише на таксі, в автобус більше ні ногою
– Так значить, Сергій хоче бачити дочку! – запитала свекруха. – Ви неправильно висловилися: дочка не хоче бачити Сергія, — відповіла я. — Ось до вас Олена приїжджає? Приїжджає. Сама? […]
Я погодився, щоб вагітна наречена мого брата пожила у нашій квартирі. Але ось як вона відповіла на мою доброту.
Кілька років тому ми з братом вирушили до міста, щоб здобути вищу освіту. Я переїхав першим, і мені пощастило жити у двокімнатній квартирі нашої бабусі Галі. Це був затишний притулок, […]