Рубрика: Людина

Мої свекри дуже часто в нас гостюють, а на великі свята завжди залишаються ночувати. Коли люди розходяться, залишається багато страв, адже я готую стільки, що столи завжди гнуться, хоча втомлююся після того дуже, що потім 2 дні лежу. А свекруха всі страви зі столу завжди згрібає і забирає з собою зі словами “у вас воно пропаде, а мені пригодиться, адже готувати три дні не буду”. Я ніколи їй нічого не говорила, а одного разу вже не змовчав мій чоловік і сказав їй декілька слів, після яких вона в нас ще жодного разу не була

Довго вагалася, чи потрібно людям оповідати свою життєву історію, але маю почути добру пораду, бо виходу сама не знайду, а псувати стосунки з близькими людьми мені зовсім не хочеться. Уся […]

Щось вона підозріло змінилася в кращу сторону? Такою синьйорою стала, що аж не пасує її в стару хату відправляти, – тихенько, щоб я не почула, каже невістка моєму синові. – Я ж тобі казав, що мама може образитися. Треба таки було їй одну кімнату хоча б на час її відпустки звільнити, – чую я як між собою шепочуться син з невісткою, але вдаю, що зайнята. Я, як завжди, приїхала додому у відпустку і діти мене радо зустріли. Не так мене, як те, що я привезла. Зазвичай я віддавала їм всі гроші, але цього разу я приготувала для них сюрприз, та не поспішала їм нічого розповідати, хотіла подивитися як воно далі буде

– Щось вона підозріло змінилася в кращу сторону? Такою синьйорою стала, що аж не пасує її в стару хату відправляти, – тихенько, щоб я не почула, каже невістка моєму синові. […]

Якось раз він помітив, що Олена ховає брудні тарілки в холодильник. — Що ти робиш, навіщо це?! – закричав Олег. — Щоб не засохли! – пояснила вона. — А помити – не судилося? – похитав головою він. — А сенс? – усміхнулася Олена, – Ми ж потім ще будемо їсти, можна вдруге їх використати

Олег дуже любив свою дружину Олену, але розлучився з нею, і всі його друзі та знайомі дивувалися, чому він так вчинив. Мати Олега (Наталя Тимофіївна), хоч і знала причину розлучення, […]

— Мамо, купи мені тата, хоч маленького, але тата.Юля зупинилась. Їй враз стало сумно, так шкода свого синочка, що її очі наповнились слізьми і вона, притуливши дитя до себе, прошепотіла:— Синочку, я буду щоденно просити Бога і ти обов’язково матимеш тата як в Ігоря, не маленького, а дорослого.— Але ж ти не маєш грошей на великого, мені хоч би маленького, але тата, — з сумом промовив Миколка.Юля ковтала сльози і ще ніжніше обнімала малого синочка. А він, почувши обіцянку, перестав плакати.— Мамо, тоді і мій тато поведе мене на морозиво і купить велику машинку, таку як в Ігоря, — радістю світилися очі малого.

Миколка з сумом дивився вслід, коли Ігор, взявши за руку свого тата, йшов вулицею. Зрівнявшись з кафе “Чебурашка”, вони заходили туди, зручно вмощувались за столиком і смакували прохолодним солодким морозивом. […]

У цей момент у нічній тиші порожнього будинку пролунав суворий чоловічий голос: — Стояти і не рухатися! Дівчата дружно завищали від несподіванки, і тут же їм в очі вдарило яскраве світло від потужного переносного ліхтарика

Про старий, занедбаний будинок, що стояв на краю села, говорили різне. Найбезглуздішою чуткою було те, що в ньому колись мешкав двоюрідний брат самого «графа Дракули», а після його зникнення оселилися […]

За кілька кроків до дачі вона відчула дух наваристого борщу. «Цікаво, невже сам готувати навчився?» – подумала вона. Здалеку Анастасія Петрівна розгледіла, що на веранді накрито стіл, і запахи їжі лунали саме звідти, а потім побачила, як її чоловік, Сергій Іванович, сидить за столом і наминає цей пахучий борщ, закусивши чорним хлібом, огірками й салом

Вийшов Сергій Іванович на пенсію – і занудьгував: сидить цілими днями на дивані біля телевізора і нічого не робить. — Я втомився за стільки років служби, хочу відпочити, – виправдовував […]

Мамо, ми з Мартою станемо великими бізнесменами, ось побачиш. Ти ще будеш гордитися нами. Ми коли розбагатіємо, то і тобі допоможемо. Ти ж хотіла ще в тому житті побачити Париж? Ось ми й здійснимо твою мрію. Ну а перше віддамо тобі всі гроші, – сказав мені син. Все було зрозуміло окрім цього останнього речення. – Які гроші, синок? Ви мені нічого не винні. Чи ти згадав, як я тобі до телефона доклалася, коли в тебе день народження був? Так це забудь. Подарунки ж не повертають, – засміялася я до сина. Але ви знаєте, по його виразу обличчя я розуміла, що буде мені не до сміху

– Мамо, ми з Мартою станемо великими бізнесменами, ось побачиш. Ти ще будеш гордитися нами. Ми коли розбагатіємо, то і тобі допоможемо. Ти ж хотіла ще в тому житті побачити […]

Щоночі він виходить на балкон й починає голосно обговорювати свої минулі чоловічі завоювання, планує наступні подвиги й все це супроводжується гучним сміхом

Ой, якби ви тільки знали, що відбувається у будинку, в який я нещодавно переїхала! Спочатку все було тихо й мирно, але потім почалося справжнє пекло. Це вже не просто нерви […]

Юра та Алла до своєї першої річниці шлюбу вирішили поставитися з розмахом! Юра вирішив дарувати Аллі машину, тож почав усіх обдзвонювати, та суми грошових внесків озвучувати

Мама зателефонувала незадовго до першої річниці шлюбу Юри та Алли. Юра – мій брат, Алла – невістка. Весілля відгуляли нормально, грошові подарунки молодятам подарували. Весілля все ж таки, велике свято, […]