Рубрика: Людина

Василь вирішив звільнитися з роботи і займатися господарством і дітьми, а дружину відправив на роботу з одним проханням – не не говорити своїм батькам, що вони помінялися місцями.

За сніданком Василь зізнався дружині та дітям, що дуже втомився від роботи. — Бачити її вже не можу, свою роботу, — казав він. — Як уявлю, що завтра вранці знову […]

Але на чоловіка слова про дитину діють як пін-код: одразу починає шукати можливість сплатити утеплення будинку, теплицю, систему поливу та інше. А вдома – трава не рости, ти бачила нашу ванну? Там ремонт не просто проситься, волає вже

— Даром вона мені була не потрібна, – сердиться Дар’я. – І я досі вважаю, що свекрусі треба було цю бісову дачу просто продавати. Але ні, як же! “Фруктики, ягідки, […]

Ви без мене світом підете! З такою невісткою неможливо жити! Бездарність! Економії нуль. Дивись скільки ганчір’я! – випалила свекрух, підсунувши пакет ногою прямо до Юлі. Дівчина відкрила пакет, і мало не заплакала. Її улюблена спідниця, блузка, дорога хустка, і ще багато речей були порізані на дрібні шматки

Юля прокинулася від того, що хтось брязкав на кухні посудом. Була субота, вона просто хотіла виспатися, але від цього шуму спати було неможливо. Юля глянула на будильник. Шість годин ранку. […]

Мало їй! Ти на себе в дзеркало дивилася взагалі? Зайвої ваги більше, ніж у бегемота! Досить тобі! Худай! – випалила Єлизавета вікторівна дев’ятирічній Юлі Чужої дитини годувати мій син не зобов’язаний! – продовжила жінка і вигнала доньку невістки з-за столу

— Не дитина, а справжнє покарання! Виростиш вся в матусю, і потім будеш якійсь нещасній жінці тріпати нерви, як твоя матуся мені! – бурчала Єлизавета Вікторівна на дочку своєї невістки, […]

Два місяці тому чоловік Олени пізно повернувся додому, вона розсердилася і просто не відкрила двері йому. Відтоді Олег живе в мами, але й всю зарплату приносить лиш їй. Та якось найкраща подруга Олени сама подзвонила чоловіку її, мовляв, дорослі люди, пожартували та й досить, дитина мала, потрібно сім’ю зберегти. Ох і здивував Олег її тоді

А ще зовсім не так вже й давно все у Олени було в чистому шоколаді, як кажуть в народі – чоловік, дім – повна чаша, вже чималенький гарненький синочок п’яти […]

У мене троє дітей погодок, а свекруха і мама не розуміють, як мені їхня допомога потрібна! Живуть своїм життям, хоча обом за пʼятдесят. Зібралися вони на йогу в Карпати на два тижні, а мене попросили за квітами і котами-собаками подивитися. А я відмовила, все у мене добре в житті і без них. Якось вони за своїм спілкуванням і спільними інтересами стали забувати про нас. Обидві ще на роботі, а після – в театри, кіно, на йогу і так далі. Я тільки зітхала, коли бачила, як моїм подругам, що вийшли заміж і стали мамами, допомагають їхні батьки і мами зокрема. Це був на жаль не наш випадок. У нас же з Романом одне за одним народилося троє дітей-погодок, і допомога аж ніяк не завадила би

У мене троє дітей погодок, а свекруха і мама не розуміють, як мені їхня допомога потрібна! Живуть своїм життям, хоча обом за пʼятдесят. Зібралися вони на йогу в Карпати на […]

Ми квартиру приватизували, і на той момент була лише одна дитина. Тож мої батьки відмовилися від приватизації, і вийшло, що квартира на трьох — мене, чоловіка та сина

Моя проблема — квартирне питання. У нас двоє синів. Один живе із бабусею в Миколаїві, і з ним немає проблем взагалі, а інший із нами. Власне про нього і йдеться. […]

Чомусь моя 32-річна не заміжня сестра, яка навіть діток поки що не має, вирішила, що квартира мамина має бути цілком її. Ото і прошу у вас допомоги порадою. Мені 37 років. Так, ми з чоловіком маємо дві квартири, за одну ще платимо іпотеку, але не суть. У нас діти, але я допомагала сестрі з мамою.

Чомусь моя 32-річна не заміжня сестра, яка навіть діток поки що не має, вирішила, що квартира мамина має бути цілком її. Ото і прошу у вас допомоги порадою. Мені 37 […]

Хоч наша двокімнатна квартира була батьківська, але він вирішив її залишити нам, тобто своїм дітям. Але мама влаштувала істерику, стала нас з братом одягати, мовляв, ідемо нікуди

Моя мама любить відігравати роль жертви. І шкода її до сліз, і хочеться струснути гарненько. Скільки я себе пам’ятаю — це маска трагізму на її обличчі, причому, завжди у всьому […]