Рубрика: Людина
Нещодавно я пішла пошту отримати посилку, думаючи, що це подарунок від моїх батьків.
Нещодавно з пошти повідомили, що на моє ім’я прийшла посилка. Я, як ні в чому не бувало, пішла отримувати. Думала, що батьки щось в подарунок прислали і забули попередити. Розпаковую […]
Катерина приїхала до Італії вже не молодою, мала 54 роки. Доглядала за сеньйором, який дуже її полюбив. На день народження сеньйор подарував їй нежданний подарунок
Катерина приїхала до Італії вже не молодою, мала 54 роки. Їхало декілька жінок з її села та й вона вирішила, чому б ні?Діти вже виросли, мають сім’ї та своє життя. […]
Прикро мені, що за все своє життя я ні від чоловіка, ні тепер від дітей, жодного подарунка ніколи не отримала, і навіть зараз, коли ми святкуватимемо мій 60-річний ювілей, діти вирішили піти найлегшою дорогою – нічого мені не купувати, бо на їхню думку мамі-заробітчанці нічого не треба. І так було завжди, але цього разу я вирішила змінити цю традицію
– Ти ж заробітчанка мамо, правда, тобі від нас подарунків не треба, бо головний подарунок – це ми самі? – улесливо щебетала в слухавку моя старша донька. – Нічого, діти, […]
– Що ви таке собі надумали! Хто так по свинські вчиняє? Я продукти закуповувала з розрахунком на вас, залишки ж пропадуть! Дякую вам велике, що приїхали в гості! – з’єхиднічала свекруха
Якось задумали свекруху та сестра чоловіка сімейну зустріч. Сестра пів року тому вийшла заміж, тож хотіла, щоб її чоловік ближче з нами з усіма познайомився. У принципі, сім’я у чоловіка […]
Мама все життя вкладалася в дітей вітчима, а зараз вони її вигнали, і вона прийшла до мене. Я вже звикла без неї й не хочу допомагати
Мама все життя вкладалася в дітей вітчима, а зараз вони її вигнали, і вона прийшла до мене. Я вже звикла без неї й не хочу допомагати Мама зараз робить із […]
– Ну і що, що вона тебе 0бразила? Їй тепер голодною сидіти? – обурюється чоловік, якому свекруха, як завжди, не розповіла всієї правди
Свекруха у мене майстерно вміє підтасовувати факти так, як їй вигідно. Начебто й не бреше відчайдушно, але й вивертає правду так, що впізнати її неможливо. Я їй не подобаюсь самим […]
Учора на маминому дні народженні я поділилася з найближчим мені людьми своїм рішенням, очікуючи на радість за мене і підтримку. Але всі вони почали мене відмовляти, мовляв, про що ти думаєш, тобі вже 39 років! У тебе племінники є троє – для них і живи! Зараз мені 39 років. Ті важкі часи безгрошів’я для мене позаду. Я маю хорошу посаду і зарплату в 70 тисяч гривень. Дитина тягнеться до мене, і мені здається, що нам буде добре разом, що я стану щасливішою, якщо моя оселя наповниться тупотінням дитячих ніжок і дзвінким сміхом. А там може і гідного чоловіка мені всесвіт допоможе зустріти
Учора на маминому дні народженні я поділилася з найближчим мені людьми своїм рішенням, очікуючи на радість за мене і підтримку. Але всі вони почали мене відмовляти, мовляв, про що ти […]
А потім і почалося, – згадує Ганна, – приїжджає у вихідний на вечір і починає мені рознос улаштовувати: це не зроблено, то не прибрано, там не засіяно. — Заради себе самої лінь пальцем поворухнути, – хитає головою свекруха, – ну і що, що дитина маленька, ну і що, що міська. Забудь. Вчися і звикай
Я ніколи не мріяла жити в селі, – каже донька моїх знайомих Ганна, – виросла в місті, навчалася тут, але так вийшло, що тимчасово змушені були перебратися за місто. — […]
Дівчина посварилася з коханим Миколою. Пожити якийсь час вона вирішила в подруги Оксани. Тиждень Рита була в неї. Вона чекала дзвінків із вибаченнями, але Микола не дзвонив… Одного дня Оксана зайшла у квартиру з великими пакетами і букетом квітів в руках. Рита здивувалася. – А квіти з якого приводу? – вона понюхала троянди. Оксана розповіла що випадково бачила Миколу. – Ага! – переможно сказала Рита. – Я ж казала, що треба почекати! Забігав з букетиками! Але чому він сюди не прийшов? – Рито цей букет не тобі, – раптом сказала Оксана. Рита застигла від несподіваної здогадки
Оксана вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: – Хто ж це серед ночі? А потім хвилювання: чи не сталося що у батьків. Але в слухавці почувся […]
Ми з Колею будували неймовірні плани. Я уявляла, як наше диво з рожевими щічками сопе в ліжечку, а я, наче мадонна, схиляюся над нею. Я поспішно говорила: «Давай пельменьок зваримо». Чоловік зітхав. Та ще іноді згадував, які я раніше готувала борщі, м’ясні запіканки і сирники. Одного зовсім не прекрасного дня я обурилася: «Чим ти незадоволений? Тобі смакоту подавай?». Коля, не підвищуючи голос, спокійно сказав те, що мене здивувало
Ми з чоловіком ми завжди вели активнн, насичене життя, але при цьому мріяли про дитину, тож коли я повідомила радісну новину – я в положенні! – в нашій родині було […]