Рубрика: Людина
Бабуся переїжджає до вас, купіть їй нове ліжко та телевізор побільше, – розпорядився свекор, ігноруючи наше здивування
Марина оглянула простору вітальню та посміхнулася. Кімната була наповнена світлом та затишком. Кожен день здавався Марині святом. Вони з Сергієм лише три тижні тому в’їхали до нової квартири. Після п’яти […]
Нещодавно мені мама подзвонила, хоча ми не спілкувалися давно. І відразу стала мені докоряти, що я не приїжджаю до неї, не допомагаю їй. А чую там їй ще моя сестра щось підказує, мовляв, кажи їй те, кажи їй це, кажи, що вона совісті не має, кажи, що невдячна донька. А мама все те повторяє за нею. Так прикро мені, як від тієї розмови, ніколи не було. Краще б я не мала такої рідні
А нещодавно мені подзвонила мама моя та й стала скаржитися на мене, що у мене на неї вічно не вистачає часу, рідного онука вона бачила на його 3-х річчя, а […]
Нова бабуся зовсім не любила готувати вечорами, а якщо й готувала, то виганяла мене з кухні, вона не розповідала мені нічого, не називала мене онуком і синочком, вона завжди мене ганяла. То я голосно говорю, то заважаю під ногами, якщо щось трапилося неприємне, вона обов’язково звинувачувала мене. Розбилася склянка, не зачинили десь двері, зібралася доріжка, все це робив я, на її думку
Я тоді не розумів багато чого, та й зараз не все розумію.Хоч мені вже й шістдесят, я скоро стану дідом, але я досі не можу зрозуміти деякі речі. Мені не […]
Наближалося весілля. Валентина хвилювалася, як усі наречені, адже сукню вибрати хотілося гарну і хороше кафе. А коли все було, ніби, й готово, то сіла вона разом з майбутньою свекрухою складати список гостей. На усіх зійшлися, як подзвонила Валі сестра Миколи. Сказала, що вона сама не прийде, а хоче привести свою найкраще подругу Оксану, колишню наречену Миколи. Свекруха стала просити Валентину, щоб вона погодилася, мовляв, вони давно розійшлися, а інакше її донька на весілля не прийде
Дуже часто в нашому житті ми маємо зробити вибір, від якого залежать наші стосунки з родиною. Часто ми не можемо їм прямо у вічі сказати, що нам щось не подобається, […]
Мамо, що ти витворяєш в 63 роки! Побійся Бога! Відправила я, на свою голову, маму до Туреччини на відпочинок. Якби ж я тоді знала, що повернеться ненька не сама. Але й це ще не кінець. Сказала “бабою” її не називати і поводитись, як з подругою. Не впізнаю людину зовсім…
Моїй мамі 63 роки, та, вочевидь, в голові вже почались якісь незворотні процеси. На пенсії їй сумно, саме тому вона цьогоріч вирішила на відпочинок до Туреччини поїхати, разом з подругою. […]
— От спасибі, матусю рідна, стара я? Слухай, треба було тобі дітей побільше принести в пелені, а не мене одну, штук п’ять, дивись, зараз у тебе були б і онуки, і правнуки
Ірина за Петра вийшла вже в зрілому, так би мовити, віці. Їй було тридцять п’ять, мати набридла своїми розмовами про те, коли ж Ірина подарує їй онуків, ні, вона не […]
— Давай ключі й не сперечайся! Мені машина потрібніша, – грізно промовила Наталя, оглядаючи вітальню, немов намагаючись знайти ключі. — Про що ти говориш? Ти продала мені цю машину, – похмуро промовив брат, намагаючись зберегти спокій. – Вона більше не твоя, тож нічого ти не отримаєш
Чесно кажучи, ніхто не міг уявити, що стара, бувала машина стане причиною сімейної драми, але саме так і сталося. Усе почалося з того, що старша сестра Наталя вирішила подарувати своє […]
Ми всією родиною були запрошені на обід до тещі. Василь Степанович теж був там, одягнений за останньою модою. Не сумніваюся, що теща це все спонсорувала. Ми з Настею закотили очі. Біля нас Василь Степанович скакав біля “коханої” як те кошеня. – Люба моя, сядь, я принесу картоплю з кухні. – Я подам тобі хліба. – Ти кажи що треба! – Торт? Я вже несу, не хвилюйся! Кому чай? Кому каву?, – вигукував він. А теща сиділа на дивані з гордо піднятою головою, бо такого галантного кавалера підхватила. А за вікном стояла нова автівка
– Настю, я бачив твою маму з новим кавалером. Він водив її по магазинах. Напевно, знову щось хотів купити, – доповів я дружині відразу після того, як прийшов з роботи. […]
Як я виходила заміж знову, я взагалі не пам’ятаю, все відбувалося, як уві сні. Другий чоловік, Олександр, був старший за мене на двадцять шість років. Він був компаньйоном вітчима Петра. Це тепер я зрозуміла, що неспроста я втратила першого чоловіка і дитину
Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і […]
Одного разу я не пішла на роботу, купила заздалеrідь замок, викликала майстра і сіла чекати, коли піде з дому свекруха.
Я Олеся, чоловіка звати Володимир, зустрічалися, закохалися, одружилися і вирішили, що нам потрібна квартира, навіщо ми будемо платити за оренду дядькові, якщо ми можемо купити квартиру в іпотеку і платити […]