Коли я тільки вийшла заміж, ми з чоловіком думали про те, щоб винайняти квартиру, але його батьки запропонували нам жити з ними в їхньому просторому будинку.

Спочатку я сумнівалася, чи варто жити зі свекрами, оскільки чула, що такі стосунки часто призводять до ускладнень: і цю думку поділяли багато моїх подруг.

Однак невдовзі мої сумніви зникли, оскільки свекри виявилися добрими, розуміючими та щиро добродушними. Після народження дочки часті відлучки чоловіка на роботу і в гості приводили мене в знемогу.

На щастя, мої свекри завжди були поруч, допомагаючи у всіх аспектах догляду за нашою дочкою. Вони без вагань дбали про неї, коли і мені доводилося відлучатися по роботі.

Коли дочка підросла і почала відвідувати дитячий садок, я відновила основну роботу, але мій шлюб неухильно погіршувався. Чоловік став байдужим і до дочки, і до мене, часто залишаючи мене одну.

Саме в цей період у мене з’явилася можливість попрацювати за кордоном – значна професійна та фінансова перспектива. Однак я не могла взяти з собою дочку і боялася залишати її з ненадійним чоловіком.

Коли я проговорила свої побоювання зі свекрами, вони погодилися наглядати за нашою дочкою, попросивши лише, щоб я часто дзвонила. Розуміючи, що наш шлюб не підлягає відновленню, батьки чоловіка підтримали мене і почали доглядати дочку.

Впевнена у їхній надійності, я переїхала за кордон.

За 7 років, які минули з того часу, я зробила успішну кар’єру, знову вийшла заміж і народила сина. Два роки тому я перевезла доньку до нас.

Мій новий чоловік ставиться до неї як до рідної, і ми щаслива родина. Незважаючи на те, що я не маю жодних зобов’язань на батьківщині, я намагаюся відвідувати своїх колишніх родичів хоча б раз на рік, особливо на Різдво.

Я з нетерпінням чекаю на ці візити, приводжу їм подарунки, щоб висловити свою подяку. Декілька разів ми приїжджали всією сім’єю, і незабаром плануємо зробити те саме.

Я з нетерпінням чекаю можливості обійняти цих чудових людей… А які стосунки у Вас з батьками чоловіка?