Моя мама зіпсувала моє особисте життя. Так вийшло, що у 50 років я залишився без дружини. У мене немає дітей. Принаймні я про їхнє існування не знаю.

Батько рано помер, тож мати виховувала нас одна. У нашій сім’ї я був молодшим із дітей. Мене завжди оберігали та плекали. Мама вважала, що я дуже слабенький, тому закутувала мене в купу одягу.

У школі я вчився погано, та й навіщо намагатися, якщо тобі все сходить із рук. Після випускних іспитів вступати нікуди не став, а одразу пішов працювати. На жодній роботі я не затримувався, бо дуже рано долучився до міцного. І, чесно кажучи, був досить лінивим.

Років до 35 я вів розгульний спосіб життя. Про цю погану звичку мати знала, але її це не дуже напружувало. Її хвилювала увага до мене жіночої статі. Вона завжди до них ревно ставилася до моїх подружок, тому доводилося приховувати свої стосунки.

Моє знайомство з Оксаною все змінило. Я кинув пити, влаштувався на постійну роботу. Оксана змусила мене подивитись життя під іншим кутом. З цією жінкою я захотів створити сім’ю, вирощувати дітей.

На той час мені не вдалося обзавестися власним житлом. Мати постійно скаржилася на здоров’я, хоча лікарі не поділяли цієї думки. Мені було сказано, що добрий син повинен оберігати свою матір, жити разом, доглядати її.

Щоб познайомити матір зі своєю майбутньою дружиною, я вигадав план. Було вирішено, що моя кохана постане перед батьком у образі помічниці по господарству.

Спочатку мама чинила опір, казала, що сама в змозі стежити за будинком. Але потім вона здалася. Оксана їй дуже сподобалася, вони навіть потоваришували. За місяць було вирішено розкрити карти.

− Мамо, я хочу уявити тобі мою наречену. Ми з Оксаною вирішили жити разом.

− Ти у своєму розумі! Ти крутив роман із домробітницею?!

− Ні, я знайомий з Оксаною вже давно. Мені було важливо, щоб моя обраниця тобі сподобалася. Ви навіть потоваришували, чому я дуже радий.

− Я спілкувалася з нею лише тому, що вона допомагала мені по господарству. Але я не хочу бачити її як твою дружину.

− Чому? Чим не сподобалася тобі ця жінка?

– Вона забере тебе в мене.

− Але мені вже 35, мені давно час думати про сім’ю. У мого брата та сестри є діти, я все ще не одружений.

– Твоя сім’я – це я. Ти невдячний. Скільки сил та здоров’я я віддала тобі. Ти був улюбленою дитиною, а зараз хочеш від мене відвернутися.

Весь цей час Оксана мовчала. Вона не промовила жодного слова. Зрозуміти, що вона думає в цей момент, було складно.

Коли істерика мами досягла апогею, Оксана вийшла з дому. Увечері я спробував зв’язатися із нею. На дзвінки вона не відповіла. Вранці мені надійшло повідомлення: «Нам треба розлучитися. Такої свекрухи я не витримаю».

Нав’язуватись я не хотів, тим більше розумів, що мама не дасть нам життя. Вона одразу ж сказала, що жодних Оксан у її будинку не буде. Кидати жінку похилого віку одну мені було страшно. Так закінчився мій єдиний серйозний роман.

Після Оксани я мав інших подружок, але нікого не зміг полюбити. Я просто скористався ними, а вони мною. Щедрі подарунки приваблювали дівчат, тож вони ділили зі мною своє ложе.

Зараз мама каже, що шкодує про те, що сталося. Вона мріє про онуків, з якими могла проводити час. Мати вмовляє мене одружитися. Але на мій погляд, у такому віці немає сенсу одружуватися.

Молоденьке дівчисько я не хочу брати за дружину. Не моє це. А жінка мого віку народити вже не зможе чи не захоче. Одружуватися, щоб просто було з ким у старості сидіти біля телевізора, теж не бачу сенсу.

Років зо два тому я зустрів Оксану. Вона давно одружена. У неї прекрасна сім’я, коханий чоловік та донька.

Оксана розповіла мені, що дуже сильно тоді переживала. Їй навіть довелося звертатися до психолога. Через рік після нашого роману вона зустріла гідну людину. Зі свекрухою у неї теж чудові стосунки.

Я розумію, що багато в чому винен сам. Треба було наполягти, що я доросла людина, маю право жити окремо від матері. Потрібно було благати Оксану залишитися зі мною. Але тепер уже пізно про це говорити.

КІНЕЦЬ.