Чи варто відмовлятися від своїх уявлень про щасливу сім’ю, якщо у твого хлопця зовсім інша думка щодо цього? Це питання не дає мені нормально спати в останній місяць. Ще гірше від того, що моя мама повністю поділяє думку мого коханого, і вважає, що мені неймовірно пощастило. Але, швидше він підійшов би за духом саме їй, а не мені.

До речі, ми познайомилися завдяки моїй мамі, вірніше – її роботі. Борис, а саме так звати коханого, один із постачальників магазину, старшим менеджером якого працює моя мати.

Подруги до цього дня заздрять мені. Ще б пак! Для нашого міста, Боря – завидний наречений. Він має свій бізнес, гарну машину, квартиру в центрі, та ще й заміський будинок, який він зовсім недавно збудував.

Але, сподобався він мені, не цим, а дуже поважним ставленням до жінок. Жодних вульгарних жартів, та осудів. Навіть тоді, коли дівчатка самі поводяться не дуже гідно, та відверто вішаються йому на шию.

А охочих завоювати його серце достатньо. Навіть незнайомі часто залицяються до нього, бо він красунчик. Звичайно, у мене виникають ревнощі.

Але Борис вміє переконувати, тоді всі сумніви відпадають. І я вірю, що подобаюсь йому не лише як об’єкт інтимного задоволення.
Був один випадок. Я поламала пальці на правій нозі.

Дуже безглуздо оступилася на сходах, і невдало впала. Мені наклали гіпс, але в лікарні з такою травмою можна було не залишатися, і я поспішила додому. Боря весь цей час був поряд, привіз мене, підняв на руках на поверх.

А тепер уявіть собі: спека, сонячна сторона, кондиціонера в моїй кімнаті немає, тож нічим дихати. Рішення було ухвалено за хвилину, і я три тижні жила в його будинку на березі річки. Його помічниця по господарству чудово допомагала мені, ми з нею добре порозумілися, і я розмріялася. Думала, що це моє житло.

Зізнаюся, завжди хотіла зустрічати чоловіка смачним обідом, виховувати дітей. Але я одужала, й повернулася до себе у квартиру, тому що далі «реабілітації» справа не рушила.
Звичайно, мене збентежив і засмутив цей факт. Спробувала поговорити з милим про те, чи він взагалі планує діток і сім’ю. На що отримала несподівану відповідь.

Виявляється, Боря поки що не замислювався про дітей взагалі, хоча одружитися він дуже хоче. Але дружина-домогосподарка його зовсім не приваблює. Йому хотілося б впевненої, успішної та ділової жінки, такого характеру та хватки, як моя мати.

Річ у тому, що його батька не стало раптово, а бізнес його мама просто «розбазарила» і залишилася практично злиденною. Освіти та роботи в неї не було, Боря з братом відчували велику потребу та труднощі. Зрештою, мама почала вживати міцні напої, то ж  дітей відправили до її брата (тобто рідного дядька хлопчиків). Борис звинувачував матір у тому, що вона не могла гідно утримувати їх.

Сказав, що хоче бачити поруч із собою таку людину, якій можна спокійно залишити дітей та майно, і яка розпорядиться всім цим найкращим чином. Приміряю образ «ідеальної жінки» на себе, і розумію, що не дотягую. Не знаю, навіщо він мені це розповів? Річ у тому, що я працюю візажистом.

У мене з’явилися постійні клієнти, але їх поки що не дуже багато. Можливо, років за п’ять, я зможу відкрити свою студію, щоб вона приносила прибуток. А якщо це зробити зараз, навіть за допомогою Борі, навряд чи вона зможе навіть окупитися.

Чоловіків, які не принижують жінок, а навпаки – підтримують в бажанні професійно зростати, замало. Я не планувала найближчі п’ять років будувати свою кар’єру, та боротися з конкурентами. Навпаки, планувала про діток, та створення затишку для коханого.

А фінанси, на мою думку – це питання чоловіка, та батька сімейства. Та й саму професію свою я здобувала передусім, щоб стежити за собою, і залишатися привабливою для свого обранця.

Я знаю майстрів найвищого класу. Це постійний розвиток та заняття. А після цього – навчання інших. І знову – розвиток та заняття.

Крім того, постійний піар себе та своєї діяльності, тусовки та необхідні знайомства. Зрозуміло, що зараз можна попросити фінансову допомогу у Борі. Плюс до цього – під’єднати мою маму із її організаторськими здібностями.

Можливо, це навіть дасть свій результат набагато швидше, ніж я гадаю. Але це зовсім не моє покликання! Це те, якою мене мріють бачити мої дві самі близькі людини. А я реально не розумію, чи варто все це затівати, якщо мені воно зовсім не потрібне.

Я впевнена, що мама любитиме мене будь-яку. А ось Борис, швидше за все, так і не побачить у мені жінку, гідну стати його дружиною, якщо я й далі не займатимусь своєю кар’єрою. Чи потрібен мені такий чоловік? Підкажіть…

КІНЕЦЬ.