У якомусь сенсі можна сказати, що у нас із чоловіком нерівний шлюб. Справа в тому, що він у мене із простої родини. Батьки все життя пропрацювали на заводі, а сам Женя одразу після школи пішов працювати на будівництво. А вищу освіту він здобув лише у двадцять дев’ять років.

Але мене це ніколи не турбувало. Хоч я сама із досить забезпеченої родини. Мама в мене ніколи не працювала, а в тата своя мережа продуктових магазинів. Він хотів, щоб я теж пішла його стопами і допомагала йому з бізнесом, але я не захотіла. Тож пішла вчитися на архітектора.

На роботі я й познайомилася з Женею. Він мені одразу сподобався. Коли ми почали зустрічатись, я довгий час не говорила, чим займається мій батько. Женя дізнався про це вже тоді, коли знайомився з моїми батьками після того, як зробив мені пропозицію.

Пам’ятаю, він тоді дуже зніяковів. Але я сказала, що мене зовсім не цікавить, скільки він заробляє, головне, що ми кохаємо одне одного. Потім ми зіграли весілля. Хотіли обійтися власними коштами, але тато наполягав на тому, щоб допомогти нам.

Мені було незручно йому відмовляти. До того ж я єдина донька, а ще мріяла про гарне весілля з самого дитинства. Тож погодилася. Але помітила, що Жені це начебто не дуже подобалося. Він мені майже нічого не сказав, тільки-но помітив, що не хоче жити за рахунок мого батька. Я відповіла, що він тільки допоможе з весіллям і все.

Після того як ми одружилися, якийсь час все було тихо та мирно. А потім я помітила, що моєму чоловікові не подобається, якщо тато робить мені дорогі подарунки. Наприклад, коли я вивчилася на права, ми з чоловіком планували, що по черзі користуватимемося нашою старенькою “тойотою”.

Вона у Жені вже багато років, і він не збирався міняти її найближчим часом. Свою “ластівку” чоловік постійно ремонтував і ставився до неї з великою любов’ю. В принципі, мене не бентежило, що вона не дуже презентабельна. Машина – вона і в Африці машина.

А потім тато якось увечері подзвонив мені і попросив вийти надвір. Я спустилася і побачила біля під’їзду нову БМВ.

– Тату, ти з глузду з’їхав? – запитала я у нього. – Це що за справи?

– Я що, не можу порадувати свою маленьку дівчинку? – спитав він. – Це мій скромний подарунок.

– Ну, я вже не маленька, – відповіла я. – І не можу брати від тебе такі дорогі подарунки. У мене є чоловік, він і повинен мене тішити.

– Це все дурниці, – сказав батько. – Якщо я можу тебе чимось порадувати, то я це обов’язково зроблю. Тим більше, твоєму чоловікові таке не по кишені.

Подарунок мені довелося прийняти. Чоловікові я про розмову з батьком не стала говорити, а сам Женя нічого не сказав, але я бачила по його обличчю, що він не дуже радий.

– Тато б засмутився, якби я не прийняла машину, – сказала я. – Хочеш, я можу їздити твоєю машиною, а ти – моєю?

– Ні, – похитав він головою. – Я хочу їздити на тому, що можу собі дозволити.

Після цього випадку я серйозно поговорила з татом і попросила його не робити мені таких дорогих подарунків. Він сказав, що намагатиметься, але нічого не може обіцяти. Тільки через кілька місяців настав мій день народження, і батько знову зірвався.

Ми відзначали свято у сімейному колі. Мене усі вітали, дарували подарунки. Женя подарував мені гарний блокнот для роботи, з моїми улюбленими персонажами з аніме на обкладинці. Я цьому подарунку дуже зраділа, тим більше, що робив його чоловік мені на замовлення.

І майже одразу після цього зі своїм привітанням підвівся тато. Він теж сказав довгий гарний тост і подарував мені діамантові сережки. Женя тоді просто підвівся і пішов. Батько вдав, що нічого не помітив.

Я, звичайно, пішла за чоловіком, сказала йому, що мені дуже подобається блокнот і що це найкращий подарунок. Тільки Женя все одно ходить засмучений вже третій день. Я розумію, що він переживає, але не знаю, як йому ще сказати, що гроші для мене не головне. Батько ніяк не хоче зрозуміти, що не треба дарувати мені такі дорогі подарунки.

КІНЕЦЬ.