Ми з чоловіком в шлюбі 8 років, є двоє дітей. Кохання у нас було найщирішим, чистим, пристрасним. Хоч мені й було вже 24 роки, але я ще не була готова саме до господарського життя, і то частково не було ще життєвого досвіду чомусь ще.

Єдина дочка та дитина у батьків, але дуже цілеспрямована, любила вчитися, розвиватися, знання іноземних мов, відповідальна. Тобто я ніколи б не залишила себе і свою родину без вечері, була охайна, заробляла непогано, почала збирати на квартиру.

Але це не було перевагою перед моєю тоді новою свекрухою. Вона завжди мене пилила. Не зачинила вікна, не дбаєш про чоловіка (тобто її сина) — не сказала йому помитися, сама починала скандали. Одного разу влаштувала скандал, коли я зібралася на корпоратив, чоловік був не проти, другий раз що я купила собі косметику, мотивуючи тим, що чи завжди я буду такою «транжирою». До речі, тоді я працювала на двох роботах, ми відкладали на квартиру всією сім’єю, тоді жили в неї.

Я мовчала, але у перший рік у мене трапився нервовий зрив, я не очікувала, що на мене чекає таке ставлення після заміжжя, хтось тріпатиме мені нерви, стежити, перевіряти. Чоловік захищав. Ці скандали періодично повторювалися, раз на місяць точно. Я терпіла, думала, що заради чоловіка терпітиму і негоже через неї розлучатися, що всі дрібниці, головне ми, як і раніше, любили з чоловіком один одного.

Але поки сиділа в декреті, це було справжнє пекло. Я повинна була давати ніжність своїм дітям, а вона завжди приходила і говорила, що ти ж мати, встигай, і за моїм сином дивися і за своїми дітьми. Речі я собі майже не брала, якщо щось і хотіла купити, то був скандал, на кшталт ти не заробляєш ще й на щось сподіваєшся.

Чоловік казав: «Я ж тобі дав гроші, йди та бери». А я, щоб уникнути скандалів, нічого не брала. Свекруха завжди стежила за тим, що ми беремо за яку ціну. Мотивувала тим, що її син єдиний, хто працює, і я повинна цінувати це. Звинувачувала мене, що я вся слабка, тому мої діти так часто хворіють на простудні захворювання. Тобто завжди я була винна, на кшталт як вона казала, що я ж голова, вогнище, від мене все й виходить.

Я відчувала, що не щаслива в такій обстановці, наче в клітці. До речі найголовніше, за що я почала її ненавидіти – вона почала поливати брудом мою маму, хоча та їй нічого не робила, типу будеш така сама, як мама. До речі, моя мама — людина старого загартування, чесна, відкрита, не жадібна, немає хитрощів. Але не заробили на квартиру саме мені, на кшталт, за словами моєї свекрухи, я ходила по орендованих квартирах. Вони мене одягали, годували, на квартиру я вже сама почала збирати. І взагалі, це не її справа.

Посидівши 4 роки у декреті з двома дітками, у мене почалася депресія, чоловік підтримував мене, я зайнялася фрілансом. Коли в мене з’явилися свої гроші, свекруха відразу ж почала турбуватися чи я їх несу до спільної кишені сімейної.

Коротше потім я вийшла на роботу. Тут вона нас підтримала, сказала, що допомагатиме з дітьми. Коротше, я вже не  тримаю на неї образи, але найголовніше – я начебто розлюбила чоловіка. Тобто, борючись за своє щастя, доводячи свекрусі, що я чогось стою, я прогавила найголовніше — кохання.

На неї мені вже байдуже, а тоді були думки піти, серце боліло. Вона мене провокувала, я вже кричала, діти затуляли вуха. Коротше вона досягла того, що я охолола до чоловіка. Нема пристрасті. Чоловік це помітив. Намагався врятувати наші почуття. Я ж посилалася на те, що за 8 років пристрасть вщухає. Я й сама не знаю. І тепер дійшло до того, що чоловік став холоднішим, і мені він сказав нещодавно: «Ти вже давно охолонула по відношенню до мене, а я тільки це зрозумів».

Батько він чудовий, добрий, вірний чоловік, все додому. Я влаштувалася на роботу і закохалася в іншого чоловіка, не те щоб закохалася, він мені симпатизує. Переглядаємось. Але я, звичайно, не заведу з ним знайомства, і триматимусь подалі.

Я не зраджу чоловікові, хоч є такі думки. Я заплуталася, може зачекати на цей момент. Розходитися не хочу. Чоловік каже іноді: «Давай розійдемося, раз немає любові вже й пристрасті. Я так не можу”. Я не боюся залишитись одна з дітьми, частка в квартирі є моя, гроші мої вкладені. Але, може, варто перечекати?

КІНЕЦЬ.