Останнім часом ми часто сваримось із чоловіком. Суперечки виникають навіть через якісь дрібниці. Ініціатор він, постійно знайде до чого причепитись. То борщ пересолений, то забагато перцю в салаті. Завжди зробить мене винною. Раніше такого не було.

Мені це набридло і я сказала, щоб готував для себе самостійно. Його це образило і він поїхав жити до матері. Чекав, що я благатиму його повернутись, одуматись. Але я не школярка якась, щоб влаштовувати сльозливі сцени. Я доросла жінка і сама про себе можу подбати.

Прокинулась зранку, приготувала омлет, заварила ароматну каву. З дітьми поснідали. А, оскільки це була субота, то вирішила поприбирати у квартирі. Дітлахи із задоволенням взяли у цьому участь.

Та несподівано провисли дверцята у тумбочці на кухні. Це виглядало, як знак, що пора кликати на допомогу чоловіка. Але, як би не так! Я ж казала, що сама з усім впораюсь.

Пішла на балкон, де складені усілякі приладдя для ремонту. Порилась в інструментах і знайшла те, що мені було потрібно. Не з першого разу вдалось підібрати відповідний болт, але я це зробила.

– Ура! Я полагодила дверцята на кухні,- пританцьовуючи вигукнула я. Але вмить стихла, щоб не дуже дивувати дітей своєю реакцією.

Потім відправилась до супермаркету. Придбала усі необхідні продукти, але всього по трохи. Тепер у нас на одного члена сім’ї менше і не треба готувати величезні порції.

Ось вже й вечір настав, а мені ще треба наліпити вареників на завтра. Бо зранку точно часу на таке не буде. А там цілий день якісь справи.

Та я відчула, що мені бракує сил, втома хилила мене до подушки. Пішла та лягла. Нема кому мене критикувати, що ще сонце за обрій не сховалось, а я вже відпочиваю. Діти вже в такому віці, що бутерброд з чаєм їм зробити не проблема.

А чоловік над душею не стоїть зі своїми докорами. Тож я цілком належу собі, можу перевести дух і нарешті дізнаюсь чим закінчилась остання глава книги, яку я ніяк не можу дочитати. Тепер я маю на це час. І не лише на читання.

Зі світлими думками та спокоєм на душі я навіть не помітила, коли заснула. Хтось із дітей підняв книжку та поклав на тумбочку поряд з ліжком та вимкнув світильник.

Я не пам’ятаю, коли ще так солодко спала. Мені снились чудові кольорові сни й нарешті я відпочивала і душею й тілом.

КІНЕЦЬ.