Люб’язний чоловік був готовий відвезти Алісу до під’їзду. Компанія попрощалася з нею, вона сіла в машину та поїхала. — Хлопці, — раптово запитала Катя, — а хтось номери запам’ятав? Усі похитали головами. — У вас була весела компанія? Що святкували? — Чоловік дивно дивився на Алісу.

— День народження, — відповіла вона, — ми провели чудовий вечір. — Хто іменинник? — Я. Я стала зовсім дорослою. — О, тобто тобі виповнилося 18? — Запитав водій і не дочекавшись відповіді звернув з дороги. — Так, — сказала Аліса і запитливо подивилася на чоловіка. — Там ава рія, дорога перекрита, — відповів він.

— Я так довго чекала повноліття. Тепер мені все можна. — Все все? Навіть можна сідати в машину незнайомця опівночі? — Він додав швидкість і попрямував у бік лісу. — Ви куди?

Мій будинок з іншого боку! — До дівчини стало доходити. — Ти така гарна, але наївна… Ти сіла у тоновану машину, на якій навіть номерів не було. Ти настільки смілива? З’явилися знаки виходу із міста. Аліса заnанікувала.

— Льоша вас побачив. Вони викличуть nоліцію! – Твої друзі навіть на ногах не стояли. Їм зараз не до тебе. І вистачить смикати двері. — Зупиніть! Я викличу nоліцію! Зупиніть… Вона дістала телефон, але водій забрав його. — Ех, молодь … — сказав Ігор, — Заспокойся. Я тебе не торкнуся.

Я просто вирішив провчити тебе, щоб іншого разу не сідала в машину до незнайомців. — Негайно поверніть телефон і дайте мені вийти, — Аліса не вірила йому. – Телефон віддам. Але відвезу додому. Наступного разу може й не пощастить. Моїй сестрі стільки ж, скільки і тобі.

Якби вона сіла у чужу машину, я б її відшмагав. Аліса до кінця поїздки не вірила, що з нею все буде гаразд. Вона вже була впевнена, що це її останні хвилини. — Іди додому і, будь ласка, більше не ризикуй так, — сказав Ігор. Вона вибігла з машини, навіть не попрощавшись. Більше вона так не робила.

КІНЕЦЬ.